Година спілкування.

05.05.23

«Скажи - “НІ!” булінгу»

Мета: ознайомити учнів з поняттям булінгу,його видами, проявами та мірою покарання за прояви насилля ; розвивати навички протидії соціальному тискові; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки; спрямувати учнів на взаємоповагу та  взаєморозуміння; викликати бажання бути добрими; виховувати почуття власної гідності, емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства.

План виховної години

1.    Вправа енергизатор.

2.    Від людини залежить чого у світі більше. ПРИТЧА

3.    Казка про Скріпку.

4.    Вправа на розуміння поняття насилля «Так» - «Ні».

5.    Поняття булінгу.

6.    З життя класу.

7.    Міри покарання.

8.    Нік Вуйчич про боулінг у школі.

9.Притча «Скільки важить сніжинка?»

10.«Стався до інших так, як хотів би, щоб ставилися до тебе.»

11.Підсумок. Яким бути модно?

Хід заняття

1.      Вчитель: Створимо гарний настрій. Знайдіть мовчки очима сусіда і посміхніться йому так, щоб стало приємно і йому, і тобі. Спасибі за позитивний настрій.

 

2.      Вч.:  Ось послухайте притчу.

          Ця історія трапилась дуже давно у старовинно­му місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чо­ловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в до­лонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.

           Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, живий чи мертвий?». І мудрець, який і на­справді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».

        Вч.:Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові?

       Учні : «Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре».

Вч.: Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше — доб­ра чи зла, як вона ставитиметься до інших добре чи погано.

Нам подобається, коли нас люблять, поводяться з нами чемно, звертаються до нас на ім’я, особливо на лагідне. А які відчуття у вас виникають, коли вас або когось з вашого оточення називають на прізвисько, принижують ?

Учні: …

 

3.                        Казка про Скріпку

Вч.: Зараз ми трішечки попрацюємо нашими пальчиками з маленькою дівчинкою- скріпочкою

(Інструкція: під час розповіді, з канцелярської скріпки роблять певні фігурки) 1. Жила-була дівчинка-скріпочка. Вона була дуже життєрадісна, весела, товариська дівчинка. (Просто скріпка)

2. Одного разу однокласники дали їй образливе прізвисько. І у неї виникло запитання «Чому?». (Знак питання)

3. Іншого разу вона знайшла свій портфель в шкільному туалеті і дуже засмутилася. (нижня посмішка)

4. Після закінчення уроків скрипочка вийшла погуляти на подвір’я, де інші дівчата почали чіплятися до неї, ображати та дали її стусана (Знак оклику). І скріпочка подумала, що їй робити? Хто її захистить? (Знак питання)

5. Але, все рівно, вона часто згадує той момент, коли її ніхто не ображав і хоче, щоб все була як раніше (зробити смайлик)

Обговорення

Можемо ми повернути Скріпку в попередній стан?   Чому ні?

( Ми чинили над нею насилля і завдали їй непоправної шкоди)

 Як вплинули прояви насильства на стан Скріпки?

( Її гнучке тільце зазнало непоправних змін)

Чи знали ми попередньо, що це дівчинка, а не шматочок дрота? Чому ж не замислились над своїм вчинком?

 Опрацювання поняття «насильство».

4.                        Насильство, що це таке?

Насильство – це застосування агресивних, жорстоких дій однієї людини по відношенню до іншої, що порушують права і свободу особистості та завдають шкоди фізичному, психічному, моральному здоров’ю, а також розвитку. Насильство є демонстрацією сили і бажанням здобути цілковитий контроль та владу над іншою стороною..

Слова, які характеризують насильство – жорстокість, агресія, погроза, ґвалт, силування, примус

 

Інтерактивна вправа на перевірку розуміння поняття булінгу “Так” -Ні!”

 

У дітей картки червоного і зеленого кольорів. Зачитую ситуацію  та пропоную підняти червону картку, якщо йдеться про негативний вплив однолітків( прояв насилля), або зелену, якщо вплив  позитивний.

•       Однокласники разом сміються з жарту, який розповів їх товариш.

•       Однокласники сміються зі свого друга, тому що він забудькуватий.

•       Дівчата грають на перерві в командну гру і не беруть свою однокласницю

•       Однокласниця принесла цукерки і ділиться ними зі своїми друзями

•       На змаганнях капітан команди вибирає учасників

•       Однокласниця поширила неправдивий допис в соцмережах про їх товаришку.

•       Петрик смикнув Наталку за косичку, а вона у відповідь посміхнулась.

•       Щоб не здаватися слабким Андрійко дав здачі.

•       Однокласник склав на сусідку по парті кумедне прізвисько.

•       Дорогою до школи Дарина мугикала під ніс якусь пісеньку.

•       Штовханина між дітьми у школі нормальне явище.

Вч.: Саме з таких проявів насилля починається булінг у школі.

5. Поняття булінгу.

 Нині серед учнів надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу .

Булінг перекладається як хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник визначається як утиск, дискримінація, цькування, залякування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін.

(Відео stop булінг)

 

          Кожен з нас рівний у своїх правах. Кожен з нас такий самий, але водночас такий різний. Хтось високий, а хтось ні. Ти вмієш жартувати, а я ні. Перелік таких порівнянь можна продовжити. Але всі можемо поважати один одного та дружити, навіть якщо ми дуже різні.

6. Але нажаль і серед учів нашого класу  було помічено насильницьку поведінку. Кривдникам здається, що така поведінка не несе за собою відповідальності, але це не так.

У нашій державі уже затверджено законопроект щодо покарання за булінг. Щоб не бути голослівною прошу переглянути відео.

7.( Відео ТСН)

8.До вашої уваги випадок з реального життя. Як вдалося справитись із булінгом людині без рук і без ніг. ( Відео Нік Вуйчич)

10.     Як ми живемо? Як ставимося один до одного? Чи має значення для інших і навіть для нас, що ми говоримо? Хочу роз повісти вам ще одну притчу

 

 Притча «Скільки важить сніжинка?»

Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

— Скільки важить одна сніжинка?

— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.

— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, — вела далі синичка.

 — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася. — Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

Вч.:Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не зауважуючи цього.

Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.

11. Я щиро вірю і повністю впевнена, що кожен з вас вживатиме такі слова, що підніматимуть настрій іншим, щоб будувати і не руйнувати. Адже те, що ми говоримо так чи інакше лишає слід у серці людини, якій ми це сказали. Наш клас – це маленька сім’я. Мені, та й вам, хотілося б, щоб у нашій сім’ї завжди панувало добро, взаємоповага, не було сварок, лихослів’я. А наш клас – це ще й частинка більшої сім’ї – нашого ліцею. Я переконана, що кожен із вас прагне, щоб наш ліцей став територією Добра. Тому пам’ятайте правило, яке називають Золотим «Стався до інших так, як хотів би, щоб ставилися до тебе.»

12. Яким бути модо? Добрим, відповідальним, толерантним,співчутливим, дружелюбним, зухвалим,сильним, авторитетним , мати владу, бути завжди правим.

Будьте модними за цими виведеними показниками, та заохочуйте до цього усіх небайдужих. Разом ми зробимо світ кращим!

Домашнє завдання

Скласти та прописати правила дитячого колективу для уникнення булінгу.

Написати куди/ до кого можна звертатися за допомогою в ситуації булінгу.

Скласти та написати поради як уникнути булінгу..

24.02.23

27.12.22

Тема: День пам'яті Героїв Крут

 

 16.12.22

Виховна година: Правове виховання. Пустощі і кримінальна відповідальність

 

 

МЕТА: На  прикладах  з  життя  ознайомити  учнів  з  кримінальною  відповідальністю, показати, які  наслідки  можуть  мати звичайні пустощі; виховувати  законопослушних  громадян.

 

ПЛАН.

 

1.Обговорення  ситуації.

 

2.Бліц-турнір  на  тему” Ти  і  закон”.

 

        КЛАСНИЙ  КЕРІВНИК. Ми  вже  не  раз  чули  про  те, що  почастішали випадки  дитячої  злочинності. Багато  причин  є  для цього у  нашому сьогоднішньому  житті.Але  однією  із  головних, я вважаю, є те, що  підлітки  не  знають  законів. Зараз  групи  учнів будуть  розігрувати  перед  нами різні   ситуації.А  ви  будете

оцінювати  характер  правопорушення  і  міру покарання, яка  може  бути

присуджена за  дане  правопорушення.

 

          СИТУАЦІЯ     1.

        (За  столом  сидять  троє  учнів.Вони  обговорюють  подію:  Михайло заліз  на  склад  і  викрав  кілька  пачок  цигарок.)

Міша: А  ви  знаєте, що  це  було  не  так  і  страшно.Ти  б,  Назарку,мабудь, перелякався б. А  я  зовсім  не  боявся...

 

Назар. Тоді  вип’ємо  за успіх.

 

Іра. Ви  б  краще  не  пили.

 

Міша. А  що,  ти  з нами  не  збираєшся  пити?

 

Іра. Трішки  спробую.

 

Міша. Пий,  Ірко,  ти  це  заслужила.Адже,  поки  твоєї  мами  немає вдома, нехай  все це полежить  у тебе.

 

Іра. Я так  і  знала,  що   ви  мені  дасте  на  зберігання.Але  ж  коли

 домовлялися  про  те, що  ти  підеш  красти  цигарки,  Назар  обіцяв їх  заховати  у  себе  вдома.  А  тепер  даєте  мені!

 

Назар.Тихіше. Подякуй, що план  розробив  безпрограшний.

 

ЗАПИТАННЯ. Чи  винні  у крадіжці  всі  троє  підлітків?

 

ВІДПОВІДЬ.Так,  винні  усі  троє  у  скоєній  крадіжці. Назар  організував її,  він найстарший, Міша  безпосередньо здійснив злочин.  А  Іра – знала  про злочин  і  мовчала,  нікого  не попередила.  Тут  є  організатор  і  підмовник  злочину(Назар),

виконавець  злочину—Михайло. А  Іра  є  посібником.  Вона  знала, що готується  злочин  і не  прийняла  заходів, щоб йому  перешкодити. Укривання  злочину—це  є  посібництво  до  його здійснення. Тим більше винна  дівчина,  що  вона  ще  погодилася зберігати  крадені  речі.

 

Ст.  223  КК  України за такий  злочин  визначає  покарання  через позбавлення  волі  на  термін від  3  до10 років.

 

ЗАПИТАННЯ. Яку б  міру покарання визначили  ви  кожному  з  них?

 

        СИТУАЦІЯ  2.

За  столом  сидять двоє  учнів.

 

Андрій.  Сиджу  на  лавці. Раптом  бачу  іде  мій  колишній  друг, а тепер  ворог—Сашко.  Ну,  думаю, зараз  я  з  тобою  розквитаюся.  Хапаю палку—цей спосіб  оборони  або  нападу  я часто  використовую  і наздоганяю Сашка.  Ударив  ззаду...А  то  виявився  не  він,  а  якийсь незнайомець.  Той  від  удару впав.  Ну думаю,  коли  вже  так сталося,  полізу  почищу  його  кишені.  Ну  і  сміхота  Витягнув гаманець,  а  в ньому всього  3  гривні, звичайно,  і  від  них  не відмовився,  давай  швидше  тікати.  Отак мені  пощастило...

 

Володя.  А  зі мною  теж  сталася  пригода. Іду,  бачу  Оксанка.  Хотів  жартувати: смикнув  за  сумку  і  побіг...Біжу,  захекався.  Вирішив оглянутися.  Йой!  А то  не  Оксана,  а  якась  старушенція.  Очі витріщила,  щось  шепче,  руки  тремтять.  Я  з  переляку  чкурнув. Перевірив  сумку. Теж  не  багато:  13  гривень І  число  таке

нещасливе.  Хай  йому  грець!

Міша. Що  зажурились,синки?  Чув  я  вашу розмову.  Хто  ж  так ризикує?  2-3  гривні  вкрали!  Це  треба  бути  отаннім  дебілом! Навчайтеся,  синки,  поки  я  добрий.

Ось  дивіться.( виймає  гаманець  із кишені Андрія)  Як  бачите  ніякого

 ризику.

 ЗАПИТАННЯ. Давайте  проаналізуємо  всі  три  ситуації.  Які  злочини тут  мали місце,  яка  міра покарання  передбачена за них  Карним Кодексом?

ВІДПОВІДЬ. Вчинок  Андрія  кваліфікується  як  розбій.  У  Карному Кодексі це ст.  142:  Розбій—це  напад  з  метою  заволодіння індивідуальним  майном громадян,  поєднаний  з  насильством, 

небезпечним  для  життя  або здоров’я  людини,  яка зазнала  нападу або з погрозою  застосування  такого  насильства.  Карається  позбавлнням волі  на  термін  до  5 років  або  виправними  роботами  на  термін  до  2  років.Володя  вчиив  рабіж.  Грабіж—це  відкрите  викрадання індивідуального  майна, ст.  141  КК.   Особа,  що  вчинила  грабіж,карається  позбавленням  волі  до  5  років  або  виправними  роботами від  1  до  2  років

Міша  здійснює  крадіжки. Відповідальність  за  крадіжки  ми  уже обговорювали.

          СИТУАЦІЯ  3.

За  столом  сидять  троє  дівчат: Катя,  Таня,  Кароля. Вони  обідають у кафе.  Їм  сподобалися  гарні  чарчини.  Дівчата  вирішили  вкрасти, двоє  підійшли до  фіціанта,щоб  розрахуватися, а  одна  тим  часом поклала  їх  у  сумку.

Катя.  Все  вийшло  так  непомітно.

 Таня.  Підемо  завтра  у  інше  кафе.  Дістанемо  ще  щось.

Кароля.  Згода.

ЗАПИТАННЯ. Який  злочин  вчинили  дівчата?

ВІДПОВІДЬ.  Цей  злочин  передбачає  ст.  82  КК . Розрадання державного  або  колективного  майна.  Відкрите  викрадання  державного або  колективного  майна  карається  позбавленням  волі  на термін до 4 років  або  виправними роботами  на термін  від  1  до  2  років.

КЛАСНИЙ  КЕРІВНИК.Ми  розглянули  ситуації, взяті  з  реального життя,

зроблені реальними людьми.  Молоді  люди,  про  яких  ми почули,  стали на хибну  стежку.  Чи  штовхав  їх  хтось, чи  обрали  самостійно?  Та це  вже, власне, не  має  значення. Всі  вони  відбували  заслужене покарання.  З  їх життя  випав  великий  відрізок  часу,  коли  вони могли бути, як  усі:  вчитися,  працювати,  радіти  життю, сонцю, приносити  радість  рідним.

       Тому,  перш  ніж  щось  вчинити, задумайтеся,  а  які  наслідки будуть  від  вашого  вчинку.  Не  потрапляйте  в  подібні  ситуації, які  сталися  з нашими  „героями”!

А  тепер  бліц. Чи  знаєте  ви...?

1.Основний  закон  України.(Конституція)

2. Вищий  законодавчий  орган України. (Верховна  Рада).

3. Вищий  виконавчий  орган  України. (Кабінет  Міністрів).

4. Розшифруйте  абревіатуру  СБУ  (Служба  Безпеки  України).

5.Спосіб  прийняття  законів  або важливих  рішень  загального  або місцевого  значення  шляхом  голосування? (Референдум).

6.Людина, яка у  суді  виступає  захисником  звинуваченого.(Адвокат).

7. Особа, яка  була  засуджена  не  один  раз.(Рецидивіст).

8. Таємне  викрадання  індивідуального  майна  громадян.(Крадіжка).

9. Покарання  за  крадіжку. (Ст. 140  передбачає  позбавлення  волі  на термін  до  3  років  або  виправні  роботи  на термін  до  2  років).

10.Відкрите  викрадання  індивідуального  майна  громадян.  (  Грабіж).

11.Як  карається  особа,  яка  вчинила  грабіж? (Ст.  141  передбачає позбавлення  волі  на  термін  до 5  років  або  виправні  роботи  на термін  від  1  до  2  років ).

12. Що це  за  злочин: напад  із  метою  заволодіння   індивідуальним майном  громадян,  поєднаний  з насильством,  небезпечним  для  життя й здоров’я особи,  яка  зазнала нападу? (Розбій).

13. Яке  покарання  передбачено  за розбій? (Ст. 142 передбачає позбавлення  волі  на  термін  від  3  до 10  років).

14. Чи  караються  особи,  які зчинили  пошкодження  шляхів  сполучення і транспортних  засобів (залізниці, вагонів, дороги тощо). (Так. Ст. 78 передбачає  за умисне  зруйнування  або  пошкодження  шляхів  сполучення і  транспортних  засобів  позбавлення  волі  на  термін  від 3  до 15 років).

15.  Де  відбувають  покарання  особи  віком  до  15 років? ( У виправно-трудових  колоніях).

Класний керівник. Діти, ми розглянули деякі положення розділу Кримінального права України: права, свободи та обов’язки людини й громадянина. При розгляді конкретних положень цього розділу КК слід виходити з того, що, існуючи в суспільстві, людина не може не керуватися певними правилами поведінки, сформульованими в різних соціальних нормах: моралі, звичаях, релігійних постулатах тощо. Найважливіші за своїм змістом і наслідками для особи, держави й суспільства відносини врегульовуються правом, тобто загальнообов’язковими правилами поведінки, які забезпечуються державою.

 

09.12.22

Тема:Закон на стороні дитинства.

Мета. Виявити, яким є рівень знань учнів щодо законодавства України з прав дитини, Конвенції ООН про права дитини; спонукати підлітків до пошуку позитивних сторін чи негативних „комендантської години” і розвивати в них вміння самостійно робити висновки та аналізувати їх; формувати в учнів навички використання отриманих знань при вирішенні реальних життєвих ситуацій; зорієнтувати дітей, куди і до кого звертатися при вирішенні проблем порушення їх прав.

Обладнання. Кругові діаграми, стікери, скринька очікувань.

I. Привітання – знайомство

Я … маю право на: 1) освіту; 2) охорону здоров’я; 3) соціальне забезпечення; 4) ім’я; 5) національність; 6) свободу віроісповідування; 7) вільний доступ до інформації; відпочинок; 9) захист від експлуатації; 10) життя; 11) захист від фізичного насильства; 12) приватне життя; 13) відпочинок; 14) участь у культурному житті; 15) обирати і бути обраним під час виборів; 16) індивідуальність; 17) громадянство; 18) власні погляди; 19) свободу думки; 20) свободу мирних виборів; 21) піклування; 22) таємницю кореспонденції; 23) недоторканість; 24) на захист закону

II. Вступна бесіда

Сьогодні на виховній годині ми навчимося аналізувати та контролювати свою поведінку, ознайомимося з правами дитини і механізмом їхнього забезпечення та захисту, а також відповідальністю за порушення законів України. Майбутнє  кожної нації – це діти. Якими вони виростуть – таким і буде майбутнє. Виростити і захистити дитину, зберегти її здоров’я, виховати у злагоді і мирі – це значить для дорослих – забезпечити собі щасливу, спокійну і стабільну старість.

          Ми зібралися з вами, щоб познайомитися з правами дітей у всьому світі і у нашій країні, перевірити, як ви знаєте свої права, і які у вас обов’язки. Наше заняття ми проводимо у формі гри. Для цього розділимося на дві команді по 6 чоловік у кожній.

І команда  має назву «Веселі дітлахи».

ІІ команда називається «Розумні діти».

          Як і у всіх команд, у нас мають бути групи підтримки. До складу журі входять наші гості. Займаємо свої місця, починаємо гру.

 

III. Очікування

1.    Поновити свої знання про права дитини.

2.    Навчитися застосовувати знання при вирішенні реальних життєвих ситуацій.

3.    Взнати, куди звертатися, коли виникнуть проблеми порушення прав.

4.    Взнати щось нове.

IV. Інформаційне „повідомлення” Конвенція ООН про права дитини – головний міжнародний документ щодо захисту дітей.

З метою поліпшення становища з охорони прав дітей в Україні і приведені національного законодавства у відповідність „до положення” Конвенції про права дитини 26 квітня 2001р. Президент України підписав Закон „Про охорону дитинства”. Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Виконання Конвенції ООН про права дитини контролюється статтею 9 Конституції України. В Україні реалізується національна програма „Діти України”.

V. Гра-розминка „Ливарпамен”

Учасники об’єднуються на дві команди з різною кількістю гравців і вишиковуються у дві колони. Перший гравець команди одержує предмет і йому пропонується почати гру. Група розгублена через відсутність вказівок. Через деякий час пропонується предмет передати в кінець колони, а потім повернути його назад. Виграє команда, яка закінчує передачу предмета першою. Команди починають, але їх зупиняю, сказавши, що вони не дотримуються правил. Предмет слід передавати через ліве плече. Учні, звичайно, почнуть обурюватись, що їм нічого не сказали про те. Після чергового старту гра зупиняється і додається нове правило – перший учасник стає на останнє місце. Коли „переможці” оголошені, більшість учнів обурені перебігом гри.

Запитання для обговорення.

1.    Що в цій вправі було несправедливим?

2.    Що – справедливим?

3.    Що може зробити гру справедливою?

4.    Де потрібні правила?

5.    Що є спільного між правилами і законами? – І одні і другі визначають поведінку людей у суспільстві.

6.    В чому відмінність правил і законів?

Правила люди встановлюють самі, а закон – це документ, прийнятий вищим органом державної влади.

Отже, ми з вами можемо зробити висновок, що правила і закони необхідні не тільки у грі, але й у житті людини, її взаємовідносинах із державними органами.

Порушення прав казкових героїв

Об’єднати учнів у три групи поставити перед кожною завдання згадати казку, де було порушено права казкових персонажів. Мета цього завдання навчити підлітків знаходити порушення прав у повсякденному житті.

VI. Мозковий штурм „Комендантська година”

У багатьох країнах світу (наприклад, у Великій Британії, США, Росії та ін.) для зниження рівня злочинності серед неповнолітніх і кількості підлітків, які стали жертвами злочинів, вводили комендантську годину для дітей. Знаходження неповнолітніх віком до 16 років на вулиці у вечірній та нічний без дорослих обмежувалося. Найчастіше це обмеження починалося з 23 годин у весняно-літній період та 22 год в осінньо-зимовий період і тривало до 6 год ранку.

Діти діляться на дві групи

За Проти

1.    Зниження рівня злочинності.            1. Обмеження прав.

2.    Спокійне життя.                                  2. Менше спілкування з друзями.

3.    Менше будуть сваритися                   3. Менша можливість

батьки.                                                     перебування на свіжому повітрі.

1.    Більше часу на навчання.                      повітрі.

2.    Більше часу на відпочинок.

3.    Менша ймовірність нападу.

Запитання для обговорення

1.    Чи застосовують ваші батьки щодо вас „комендантську годину”?

2.    Як ви вважаєте, чи доцільно обмежувати деякі права дитини, щоб уникнути більшої шкоди для її життя і здоров’я.

Отже, обговоривши це питання, ми прийшли до висновку, що деякі обмеження, які застосовують до вас батьки приносять для вас більше користі, ніж шкоди.

Отже, обговоривши це питання, ми прийшли до висновку, що деякі обмеження, які застосовують до вас батьки приносять для вас більше користі, ніж шкоди.

VII. Не зашкодь собі

У місті „N” з’явився злочинець, який нападає на підлітків з метою грабежу та насильства. Нам з вами необхідно виробити рекомендації, які давали б можливість дітям уникнути небезпечних ситуацій і звести ризик нападу до мінімуму. Для цього необхідно нам розділитися на три групи, які будуть розробляти рекомендації від імені: батьків; правоохоронних органів та засобів масової інформації.

Батьки Правоохоронні органи

1.    Куплять мобільний телефон.              1. Встановлення комендантської

2.    Зустрічатимуть зі школи.                         години.

3.    Не пустять пізно гуляти.                      2. Проводитимуть чергування.

4.    Постійний контроль.                             3. Проведення роз’яснювальної

5.    Бесіди.                                                       роботи.

6.    Віддадуть дитину в спортивну 4. Розроблення рекомендації     секцію.                                                           вчителям і батькам.

7.    Не носити провокуючий одяг.             5. Розроблення пам’ятки дітям.

6. Скласти фоторобот.

Засоби масової інформації

1. Надрукувати в газетах фоторобот

злочинця.

2. Виготовлення на телебаченні ролика.

3. Постійно його показувати по телебаченні.

Отже, при користуванні цими порадами, кожен підліток буде фактично убережений від небезпечної ситуації. Але з другої сторони багато з рекомендацій обмежують ваші права. Тому ми ще раз зможемо переконатися, що обмеження в багатьох випадках приносять більше користі, ніж шкоди.

VIII. Служба допомоги підліткам

Ми знаємо, що робити і до кого звертатися, коли заболить голова або коли зненацька почнеться приступ апендициту.

А як бути, коли болить душа? До кого звертатися у хвилину розпачу, коли весь світ навкруги, здається, відвернувся? Кого запитати про те, що непокоїть, чого соромишся і жахаєшся? Кому довіритися з тим, що ми приховуємо, навіть, від найближчих людей?

Дуже мало є на світі людей, які жодного разу не ставили перед собою ці запитання.

За даними всеукраїнського репрезентативного опитування молоді, проведеного Центром „Соціальний моніторинг” спільно з Українським інститутом соціальних досліджень проведено опитування за питаннями (відповіді зображено в вигляді діаграм).

В нашій державі у кожному обласному центрі, у кожному місті є багато служб, які допоможуть підліткам у захисті їх прав. В нашому учнівському кутку є розміщений „Кишеньковий порадник”.

IX. Підсумок

А тепер подивимося в скриньку очікувань, чи виправдалися очікування від сьогоднішньої виховної години.

02.12.22

Тема: Людина – не товар!

Мета заняття: поінформувати учнів про явище торгівлі людьми як прояву сучасного рабства, про причини та наслідки людської дискримінації; сформувати у школярів навички обачної поведінки та вміння захищати власну гідність; виховувати толерантне ставлення до потерпілих від торгівлі людьми та негативне ставлення до цього явища як жорстокого порушення прав людини.

Обладнання: роздатковий матеріал (буклети, маркери, ватмани, стікери), комп’ютер, запис документального фільму «Життя на продаж», вербальна наочність

Категорія учнів: 9 клас (13-14 років)

Тривалість заняття: 1 год. 20 хв.

Епіграф: «Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані;

                   рабство і работоргівля забороняються в усіх видах».

                                                               Загальна декларація прав людини

Хід заняття:

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.           Вступ. ( 2 хв.) (слайд 1)

- Наша планета Земля – прекрасна. Чи не так? Ніхто б мабуть не відмовився від подорожі навколо світу.  На сучасній політичній карті світу налічується 236 країн і територій. Політична карта постійно змінюється: зникають і виникають нові держави, змінюються кордони вже існуючих країн, перемінюються назви. У стародавній період (до V ст.) відбувалось утворення таких могутніх держав як Єгипет, Римська Імперія, Греція. У середньовічний період (з V по XV ст.) політична карта поповнилась  Візантією, Київською Руссю, Англійським королівством. В Новий період (з XV ст. ) була сформована система найбільших Європейських держав з Англії, Іспанії, Португалії, Франції, Німеччини, Нідерландів. Створювалися нові держави переселенського типу в Америці та Австралії. Після Першої світової війни утворилася нова супердержава – СРСР, до складу якої входила і Україна, пізніше з'явилися нові незалежні країни: Польща, Фінляндія, Югославія, Чехословаччина і т.д. Після Другої світової війни знову відбувся перерозподіл територій. Багато країн Африки, Азії здобули незалежність. На кінець XX ст.  відбувся крах  соціалістичних країн, а Німеччина наприклад возз’єднались в єдину державу. (слайд 2)

Тобто час ішов, багато чого змінювалось, виникали чи зникали цілі держави. Але було дещо, що переслідувало людство віками. І сьогодні ми ніби живемо в цивілізованому світі, але в ньому, на жаль, лишаються негативні сліди ще античних часів.

2. Історичний коментар (3 хв)

•         Погляньте на малюнок…(дод.1) Яким одним словом можна охарактеризувати побачене? РАБСТВО…(слайд 3) Рабство виникло на рубежі 4 і 3-го тисячоліть до н.е. у найбільш розвинутих тоді країнах Азії та Африки, а найвищого свого розвитку досягло у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Рабовласницький лад почав формуватися в часи розпаду первіснообщинного ладу, коли внаслідок появи бронзових та залізних знарядь праці, вдосконалення та розвитку виробництва стало можливим одержання не тільки необхідного, але й додаткового продукту. І тоді вожді чи інша родова знать почали привласнювати частину створеного продукту. Примус до праці іншої людини, тобто раба, здійснювався під страхом смерті. Через надмірно інтенсивну працю, постійне напівголодне існування сотні й тисячі рабів вмирали. Звичайно існувала непримиренна боротьба між рабами і рабовласниками, яка часто переростала у цілі повстання рабів. Падіння Римської імперії у 5-му ст. до н. е. мало покласти кінець рабовласництва, але  незважаючи на те, що рабовласницький лад ніби давно зійшов з історичної арени, його пережитки ще досі існують.

3. Асоціативний кущ. (3 хв.)

• З чим у вас асоціюється слово «рабство»?

 

 

 

4. Мозговий штурм.(1 хв.)

- Загальна декларація прав людини твердить «Ніхто не повинен бути у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх видах».

•              Як ви гадаєте після заборони ООН работоргівля зникла? (Ні)
•              Як сьогодні проявляється рабство? (Торгівля людьми – це сучасний прояв рабства)

5. Оголошення теми заняття. (1 хв.)

• Отже нині ми говоримо про торгівлю людьми як вияв сучасного рабства і наша година спілкування має назву «Людина – не товар». Ми обговоримо причини та наслідки людської дискримінації й навчимось правильної та  безпечної поведінки

Учитель: Проблема торгівлі людьми має глибокі історичні та етнонаціональні корені.

Комісія ООН з питань боротьби з міжнародною злочинністю вважає торгівлю людьми третьою за своїми масштабами категорію організованої злочинності, що поступається лише нелегальній торгівлі наркотиками і зброєю. За оцінками комісії, щорічні прибутки цього кримінального бізнесу становлять більше дванадцяти мільярдів доларів.

Нелегальні доходи від торгівлі «живим товаром» живлять механізм корупції.

 Уперше термін «біле рабство» з’явився на початку двадцятого століття. Пізніше поняття «білого рабства» поширилось на торгівлю «живим товаром» загалом.

Насправді поняття «торгівля людьми» охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі й віку: чоловіки – з метою експлуатації праці; діти – з метою використання в жебрацтві; будь-які особи – для вилучення і трансплантації органів.

«Етапи торгівлі людьми»

Які етапи торгівлі людьми, виходячи з визначення «торгівля людьми» ви можете назвати?

Етапи торгівлі людьмиДавайте перевіримо чи справді ви правильно розмістили етапи торгівлі людьми? (слайд 5)

Кожен з цих етапів супроводжується рядом дій, котрі ставлять жертву все в більшу залежність від торгівця людьми та підтримують здійснення усього процесу.

Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.

У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг.

Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.

У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування  у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.

Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.

Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).

Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.

Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.

Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.

Учень1: Проводжала сина за границю мати,

Думала, що їде гроші заробляти.

Як поїхав хлопець у чужу країну-

То нема ні звістки, ні грошей, ні сина.

Учениця: «Ой, синочку рідний, де ж тебе шукати,
Скільки ж звістки доброї від тебе чекати,

Та з якої сторони тебе виглядати?

Була б я голубкою, та мала б я крила,

То давно шукати тебе б полетіла…»

Учень 1: Плаче, тужить мати, сина виглядає.

Що нема його в живих, навіть і не знає.

Бо поїхав на заробітки у чужу країну,

Там продали лихі люди, наче ту скотину.

Змушували працювати, грошей не платили,

І якоюсь баландою раз у день кормили.

Ті знущання та хвороба хлопця підкосили,

Ніхто з рідних не прийде вже до його могили.

Учень 2: «Повій, вітре, на Вкраїну, розкажи матусі,

Хай мене вже не чекає, бо не повернуся.

Розкажи всім українцям, нехай вони знають,

Як у рабстві їхні діти гроші заробляють.»

Учень 1: …Все затихло навкруги, сонечко сідає,

Сива мати біля хати  сина виглядає…

 

(слайд 6)

Не обов’язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататорів. За  статистикою МОМ, 4% постраждалих від торгівлі людьми потрапили в рабство в межах України.

Чи знаєте ви яку сходинку в рейтингу сучасного рабства займає Україна? (слайд 6 відео)

(слайд 7)

Найбільше від цієї проблеми страждають діти-одна з найбільш уразливих верств населення. Для того, щоб потрапити у рабство, їм не потрібно перетинати кордон-пройдіться лиш по вулицям великого міста і зверніть увагу на дітей-жебраків… (слайд 8)

Торгівля дітьми означає будь-який акт або угоду, внаслідок яких дитина передається будь-якою особою особі за винагороду або інше відшкодування.

Дитина - особистість, яка перебуває в процесі активної соціалізації, але не може відстоювати свої інтереси на рівні дорослого - у нормативно-правовому й психологічному відношенні.

Дитина може сприймати своє становище «жертви» як належне;

головними об'єктами торгівлі дітьми виступають: немовлята; діти молодшого шкільного і дошкільного віку; підлітки; юнаки і дівчата;

головними суб'єктами торгівлі дітьми виступають: батьки, посадовці, інші особи.

 

А чи знаєте ви скільки зникає за добу дітей? (слайд 9 відео)

Учень:    Діти можуть продаватися за межі країни, а можуть переміщуватись у її межах. Продаж в межах країни менш поширене явище, ніж за кордон. Але якщо таке трапляється, то це, як правило, переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів та військових баз.

Торгівля дітьми карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років (стаття 149, Кримінальний Кодекс України).

Учениця:

 

Незаконне використання дитини може мати такі форми:

1. Комерційна сексуальна експлуатація дітей.
2. Примушування чи втягнення дітей у заняття проституцією.
3. Дитяча порнографія.
4. Експлуатація дитячої праці.
5. Втягнення неповнолітніх осіб у злочинну діяльність.
6. Усиновлення в комерційних цілях.
7. Насильницьке донорство щодо неповнолітніх осіб.
8. Втягнення неповнолітніх у збройні конфлікти.

 

Хлопчик:  «Ой, подайте, добрі люди,

Жебраку малому,

Бо погано мені буде,

Як прийду додому.

Бо немає в мене тата,

А мама-п’яниця,

І холодна моя хата,

А з їжі- водиця.

Мене мати виганяє

Тут жебракувати,

Усі гроші забирає

Та йде пропивати…»

Учитель: Простягає він несміло

Руки до людини,

Та нема нікому діла

До цього хлопчини.

Що ж це, люди, з нами сталось

У вік технологій,

Невже ми не допоможем

Цій дитині вбогій?

 

-Яким же чином можна  на побутовому рівні запобігти розповсюдженню найгірших форм дитячої праці в Україні?

1.Не подавайте дітям милостиню на вулицях. Даючи гроші, Ви сприяєте утриманню дитини на вулиці.  У маленького жебрака є «хазяїн», який забирає всі гроші.

2. Не можна користуватись дитячою працею!

3.Потрібно інформувати місцеві органи про дітей шкільного віку, які не ходять в школу через залучення їх до праці.

4.НЕ купуйте товари з використанням дитячої праці. НЕ купуйте товарів у тих підприємців, де діти працюють вантажниками!

5.НЕ залишайтесь осторонь, якщо знаєте про випадки дитячої проституції, сексуальних домагань!  Терміново повідомте в правоохоронні органи.

6.Пам’ятайте: працюючі діти- це теж тільки діти!

 

 

 

Учитель:   Конвенція ООН про права дитини визнала торгівлю дітьми, як злочин. 191 держава підписала цю Конвенцію, цей документ набув чинності в Україні 27 червня 1991 року.

 

Робота в групах:  Вправа «Правда-неправда».

-Зараз ви отримаєте карточки , де відмічені реальні факти і стереотипи відносно поведінки людей, які збираються за кордон, або потерпілих.

Напроти кожного ви повинні зробити помітку: П (правда), або Н (неправда).  Свої відповіді обґрунтуйте.

1. Потерпілими від торгівлі людьми можуть бути чоловіки, жінки і навіть діти.
2. Всі, хто їде за кордон, знає, що з ними буде.
3. В біду потрапляють тільки легковажні люди.
4. Людей затягують в сіті работоргівців обманним шляхом.
5. Зі мною такого ніколи не буде.
6. Потерпілими від торгівлі людьми стають жінки.
7. Продати людину в рабство можна тільки за кордоном.
8. Є випадки, які свідчать про розповсюдження внутрішньої торгівлі людьми.

 

6.Вправа « Ми будуємо будинок» 5 хв.

Давайте з Вами побудуємо наш будинок - побудуємо стратегію нашої протидії ганебному явищу торгівлі людьми.

Робота в групах

І гр.

Які зміни в нашій державі, суспільстві, у нашому законодавстві можуть зупинити торгівлю людьми?

ІІ гр.

Що кожен з нас може конкретно зробити для вирішення проблеми?

ІІІ гр.

Якими шляхами краще поширювати інформацію про запобігання торгівлі людьми?

Відповіді на запитання на листках у вигляді геометричних фігур (чотирикутника-фундамент; 2 раза квадрати – стіни; трикутник-дах),клеяться на дошці.

 

Учитель:  На  закінчення нашої виховної години мені хочеться побажати вам в майбутньому  зробити свідомий і виважений вибір .  Пам’ятайте, що з будь-якої ситуації можна знайти вихід. Будьте готові прийти ближньому на допомогу.

 

Ти можеш бути бідним чи багатим

Світами править чи сміття мести

Та перш за все людського не забудь ти

І людяності ти не полиши.

 

Ти можеш буть відмінником в навчанні

А можеш і не досягти мети

Та будь людиною завжди ти

І з гідністю вперед іди

 

Ти можеш бути красенем, моделлю

А можеш з вадою прожити все життя

Та мудрість, чемність, болю розуміння

Не полиши людського співчуття.   (Є. Бабій)

11.11.22

Тема:Бесіда «Чесна толерантність"

Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є. Для сучасної України властиво традиційне замовчування інформації про розмаїття людей, їхнє життя та досвід. Говорячи про «рівне ставлення до всіх», ми залишаємо невидимі соціальні групи поза межами дискурсу. Говорячи відкрито про дискримінацію та табуйовані теми, ми знижуємо рівень насилля і неприйняття у суспільстві.

1. «Тільки те, що ти щось не розумієш, не означає, що це дурниця». (Деніел Хендлер)
2. «Немає сумнівів у тому, що жінки такі ж компетентні, як і чоловіки. Гендерні відмінності пояснюються різним вихованням, оскільки суспільство ставиться до хлопчиків та дівчат по-різному з раннього віку.» (Навін Джейн)
3. «Расизм є однією з найгірших форм катувань, оскільки він спрямований на те, чого ти ніколи не просив, і те, що ти не можеш змінити.» (Паоло Нутіні)
4. «Чому нас більше бентежать чоловіки, що тримаються за руки, аніж ті, що тримають зброю у руках?» (Ернест Гейнс)
5. «Ви не можете сказати, просто дивлячися на когось, з чим вони мають справу всередині».
6. «Немає страшнішої інвалідності, аніж нездатність побачити людину більшою за її розлад». (Роберт Хенсел)
7. «Коли до всіх людей ставитимуться як до рівних, незалежно від того, хто вони є, або кого вони люблять, ми всі станемо вільнішими». (Барак Обама)
8. «Люди із ментальними розладами заслуговують на таку ж підтримку та співчуття, як і люди із проблемами фізичного здоров’я».
9. «Всередині статей більше відмінностей, ніж між статями». (Айві Комптон-Барнетт)
10. «Расизм та всі інші «ізми» виростають з інстинктивної ворожості проти інших племен, раси, релігії, національності, класу чи будь-чого іншого. Ви щаслива дитина, якщо вас навчили сприймати різноманітність». (Роджер Еберт)

Спонукайте дітей говорити відкрито про невидимі соціальні групи. Вищенаведені висловлювання стосуються таких ознак як: раса, інвалідність, ментальні захворювання, гендерна ідентичність та сексуальна орієнтація.

Чесний тест на людяність

За допомогою тесту, школярі познайомляться із різноманіттям людей, власними лімітами толерантності та дізнаються, чи слід розвивати навичок людяності.

Пройти тест за посиланням. 

04.11.22

Як зберегти електроенергію?

21.10.22

Правила поведінки під час осінніх канікул

14.10.22

 

14.09.22

Тема:Труднощі адаптації дитини до навчання(в умовах воєнного стану).

Запрошення на конференцію для батьків 9-Г класу

 Долгіх Олександра запрошує Вас на заплановану зустріч у Zoom. Початок о 18.30

Приєдайтеся за допомогою посилання:

https://us04web.zoom.us/j/8065465590

Meeting ID:8065465590

 Пароль: 56777

25.04.22

Тема:Батьківські збори.Закінчення навчального року.

Запрошення на конференцію для батьків 8-Г класу

 Долгіх Олександра запрошує Вас на заплановану зустріч у Zoom. Початок о 19.00

Приєдайтеся за допомогою посилання:

https://us04web.zoom.us/j/8065465590

Meeting ID:8065465590

 Пароль: 56777

20.05.22

Виховна година:

 «Європейські цінності»

 

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми та відомостей про Європу.

А зараз я хочу розпочати наш урок, який має назву: “Україна – держава європейська”.

Як часто ми чуємо з екранів наших телевізорів такі слова, як “Європа. Європейський союз. Майбутнє України.” Але що вони значать? Що таке Європа? Де вона знаходиться? І що ж це за Європейський союз, куди прагнуть вступити багато країн, серед яких є наша Україна?

У Давній Греції жила молода дівчина на ім’я Європа. Вона була дочкою фінікійського царя Агенора і чарувала всіх своєю красою. Бог Зевс викрав її перетворившись на бика та відвіз на острів Крит, де Європа народила сина – Міноса, котрий потім побудував лабіринт з мінотавром.

Європа – це і назва одного зі супутників планети Юпітер. Він був відкритий Г. Галілеєм у 1610 році.

Також Європа – це частина світу розташована на заході Євразійського материка. Вона має площу 11,5 кв. км, 800 млн. населення. На такій маленькій території існують 44 держави, економіка й культура яких тісно переплелася між собою. Європа – це один із головних центрів сучасної науки, техніки та технології. На долю європейців припадає більше половини світового національного доходу та більша половина промислового виробництва. Європа – найцінніша скарбниця досягнень та пам’ятників культури. Європа – це багаторічна історія, досвід, політичні, духовні традиції європейських народів. Європа у ХХ ст.. стала ареною двох світових війн – Першої (1914–1918) та Другої (1939 – 1945). Війни були кровопролитні, їхнє відлуння відчувається і нині.

У центрі Європи знаходиться наша держава – Україна.

Моя Україна – зоря світанкова,

Пшеничні лани, голубі небеса,

Її солов’їна калинова  мова

Світиться, неначе на сонці роса.

Україна – одна з найбільших країн Європи. Довжина  державного кордону становить 7700 км. Україна межує з сьомома країнами: Росія (Москва), Білорусь (Мінськ), Польща (Варшава), Угорщина (Будапешт), Молдова (Кишинів), Румунія (Бухарест), Словаччина (Братислава).

Південну частину омивають води Чорного і Азовського морів, де проходять кордони з азіатськими країнами. Україна – єдина країна Європи, яка має стільки близьких сусідів. Хоча Україна відрізняється від більшості розвинутих держав Європи за соціально-економічним і політичним рівнем розвитку, але прагне об’єднання з іншими європейськими державами в рамках програм Європейського співтовариства.

Одним із основних напрямків розвитку нашої держави визнано інтеграцію в Європейське співтовариство. Україна бажає стати повноправним мешканцем давньоєвропейського дому, справедливо вважає, що має на це право. У 2005 році затверджено План дій “Україна – Європейський Союз”. Українська держава, маючи великий природний, економічний, культурний, інтелектуальний потенціал, спроможна посісти належне місце серед народів Європи і світу. Ми – європейці настільки, наскільки ми – українці; і лише відчувши себе справжнім українцем, можна збудувати свій український дім за європейськими стандартами.

“Україна – це одна з найбільших за площею держав Європи, яка може відігравати дуже специфічну роль для Європейського континенту” (В.А.Ющенко) Наш шлях у майбутнє – це шлях, яким іде Об’єднана Європа. Ми з її народами належимо до однієї  цивілізації, поділяємо одні цінності.

Отже майбутнє України тісно пов’язане з майбутнім Європейського Союзу. Але що ж це таке?

Європейський Союз був створений у 1992 році. До нього входять 25 країн: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Естонія.

Вправа.  Ілюстрації учнів «Асоціації учнів з Україною та Європою».

ІІІ. Літературна подорож “Європейські казки”.

Скажіть мені, коли ми знайомимося з новою людиною, що ми робимо перш за все? Ми хочемо дізнатися про неї якомога більше, чи не так?!

А якщо ми хочемо “познайомитися” з новою країною?   Що тоді? Що може допомогти нам дізнатися про неї якомога більше цікавого, нового? Що говорить про країну та її народ більше ніж підручник з географії або історії?

Авжеж казки цієї країни!

 Як багато ми знаємо про Європу та ті країни що входять до неї? Давайте помандруємо сьогодні до деяких з них, щоб трохи ближче пізнати багатобарвне лице європейської культури. І мандрувати ми будемо саме казками та з їхніми героями.

Франція.

Країна романтики та кохання, краси та почуттів. Столиця цієї країни – Париж. Скажіть, а якого відомого французького казкаря ви знаєте?

Так, це Шарль Перо. Він збирав різні народні казки, опрацьовував їх і видав збірник цікавих історій. Які його казки ви знаєте? А чи добре ви їх знаєте? Ось зараз і перевіримо.

Я буду читати опис героя, а ви маєте його вгадати.

v  Вона була дуже доброю та вродливою. Але мачуха не любила її. Дівчина була змушена робити всю тяжку роботу по господарству: чистити котли та каструлі, мити сходи, прибирати в кімнатах, готувати. Спала вона на горищі, біля попелу. (Попелюшка)

v  Вона з’явилася нізвідкіля. В руці жінка тримала чарівну паличку, за допомогою котрої перетворила  гарбуз на карету, мишку на коня, а старий одяг дівчинки на гарне святкове вбрання. (Фея)

v  Коли вона народилася, на свято прийшло багато фей. Всі вони побажали їй щастя, краси, успіху. Але одна, стара фея,  передрекла, що дівчина вколеться веретеном та помре. (Спляча красуня)

v  Дівчинка дуже любила свою бабусю, тому часто носила їй пиріжки. Вона завжди одягала свою улюблену червону накидку з капелюшком. (Червоний Капелюшок)

v  Цей чоловік мав багато дружин, але всі вони загадково зникали. Його ім’я походило від його бороди, якою він дуже пишався. А ще у нього була таємниця, пов’язана з маленькою кімнаткою та ключем від неї. (Синя Борода)

v  Він маленький на зріст, має чотири лапи, вуса та хвіст. На відміну від своїх родичів він вмів розмовляти як людина. Завдяки його розуму та хитрощам його володар став заможним паном. (Кіт у чоботях)

 

Наступна країна – Англія, або Великобританія.

Вона відома своїми легендами про королів, лицарів, героїв та грабіжників. Подивимося, чи знаєте ви їхні імена.

Ø   Він жив у лісі зі своїми друзями, грабував багатих і віддавав все бідним. (Робін Гуд)

Ø   Цей чоловік об’єднав всю Англію. Він побудував місто, що стало вінцем честі та справедливості. За його круглим столом збиралися кращі з кращих. (Король Артур)

Ø   Він лицар честі. Все своє життя він захищав свого короля, свою віру та свою країну. Його кохання до королеви оспіване в легендах. (Ланселот)

Наш новий пункт призначення – це Німеччина.

Дуже довгий час вона складалася з маленьких князівств, кожне з котрих мало свою культуру та літературну спадщину. Але два брати Якоб та Вільгельм ..... (Грим) вирішили зібрати всі казки.  Чи впізнаєте ви їх головних героїв?

ü   Ця компанія складалася з чотирьох друзів з музикальними вміннями. (Бременські музиканти)

ü   Через неї вони перетворилися на воронів. Щоб врятувати їх дівчина мала мовчати протягом семи років. (12 братів)

ü   Вона змушена була піти з дому та жити в лісі з маленькими чоловічками. Адже  мачуха ненавиділа її за вроду. Через це і намагалася вбити дівчину то гребінцем, то яблуком. Але справжнє кохання завжди робить дива. (Снігуронька або Білосніжка)

Нашою передостанньою зупинкою буде – Данія.

Тут народився і творив відомий письменник і казкар – ..... (Ганс–Христіан Андерсен). Всім дітям відомі його казки, а вам?

o     Всі народилися гарними, і лише він був наче маленьке чудовисько. Всі його цуралися. (Гидке каченя)

o     Ким стало Гидке каченя? (Лебідь)

o     Вона була холодна наче крига. Мешкала на Півночі і ненавиділа дітей. (Сніжна королева)

o     Лише її самовідданість та палке серце допомогли врятувати кращого друга з полону. ( Герда та Кай)

o     Вона танцювала, а він стояв і милувався її красою. Він не був схожий на своїх “братів”. Адже в нього була лише одна нога. (Стійкий олов’яний солдатик)

Ну ось ми і дісталися нашого кінцевого пункту – Угорщини.

Видатний поет Шандор Петефі назвав свою батьківщину казковою країною–садом. Оточений з півночі пасмом Карпат, прорізаний багатоводними артеріями Дунаю і Тиси, цей край відзначається м’яким кліматом і багатою природою. Угорські казки – це мудрість народна, джерело моральної і духовної сили, в них відображена його багатовікова історія. Пізнавши казки, ми зможемо ближче пізнати душу нашого доброго сусіда – народу з  берегів Дунаю.

ІV.  Підбиття підсумків.

Отже ви зможете додати до своєї скарбнички казок ще одну цікаву історію про брата та сестру. Сподіваюсь вона вам сподобалась. На цьому наша подорож закінчилася. 

13.05.22

Година спілкування з елементами інтерактиву до Дня Європи

 

Мета:

·       поглибити та систематизувати знання учнів про країни Європи;

·       розвивати творчі здібності учнів;

·       виховувати почуття гордості за свою країну – Україну;

·       формувати національну свідомість, відчуття належності до рідної землі, народу;

·       розвивати громадянську позицію, причетність до європейських цінностей, пізнавальну активність, логічне мислення; виховувати повагу до національних, духовних, культурних надбань європейських народів.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Вступне слово вчителя

Україна – європейська країна. Ми завжди тяжіли до співпраці з іншими європейськими країнами, переймаючи їхній досвід та віддаючи власні надбання. І сьогодні під час нашого уроку, присвяченого Дню Європи, хотілося б ще раз згадати про красу Європи та її взаємозв’язок з Україною.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІІ. Мотивація діяльності учнів

Гасло Європейського союзу – «In varietate concordia», що означає «Єдність у багатоманітності». Такі різні країни Європи об’єдналися під одним прапором. Мета України та українців – також одного разу приєднатися до європейської спільноти на рівних правах. І на те є низка причин. Назвіть їх, будь ласка.

(Очікувані відповіді учнів)

Сьогодні ми поговоримо про місце України в Європі, необхідність дотримуватися європейських норм співіснування і цінностей. Додатково доведемо, що кожна європейська країна унікальна, і в цьому її цінність.

ІV. Розкриття теми уроку

1.    Слово вчителя

Напевно, кожен з вас здійснив подорож до Європи – літаком, автобусом, або ж за допомогою книг чи телебачення. Щоб відчути красу Європи, інколи достатньо і якісних інтернет-ресурсів. Багато що про країни Європи та Європейського союзу ви вже вивчили на уроках, давайте перевіримо, чи можете ви продемонструвати свою обізнаність у цьому питанні.

Робота з мультимедійною дошкою, смартфонами чи комп’ютером

Зараз у режимі реального часу ви зможете перевірити свої знання. Пропоную кожному самостійно надати відповіді на запитання:

Що ж ви знаєте про Європу?

Тест: https://naurok.com.ua/test/onlayn-test-do-dnya-vropi-7237.html

Слово вчителя

Чи складним для вас виявився тест? Про що ви дізналися вперше? (аналіз роботи).

Вчитель. А тепер таке серйозне питання я маю до вас «Що значить бути європейцем?» (очікуються відповіді).

2.    Робота із флеш картками.

Ми поговорили про дуже серйозні речі, але культурна спадщина – не менш цінна. Саме зараз ми перевіримо з вами, наскільки добре ви знайомі з цікавинками Європи та України.

Робота з флеш-картками:

«Тест на знання цікавинок Європи» https://naurok.com.ua/test/test-na-znannya-viznachnih-mist-vropi-7251.html

1.    Де знаходиться Стоунхендж? (Великобританія. За місцевою легендою, гігантські блакитні камені мають цілющу силу, вони з'явилися на цій землі завдяки чарівнику Мерліну, чародію при дворі короля Артура, який переніс їх з Ірландії. Походження величезного П'яткового каменя пов'язане вже з іншою легендою. Говорять, одного разу диявол побачив серед каменів ченця, що ховається. Перш ніж нещасний встиг сховатися, диявол кинув в нього величезним валуном, який придавив йому п'яту. Довгий час руїни Стоунхенджа асоціювалися з жрецьким культом стародавніх кельтів-друїдів, хоча фахівці цей зв'язок заперечують.)

2.    Де ви можете побачити Колізей? (Італія, Рим. (раніше Амфітеатр Флавіїв (лат. Amphitheatrum Flavium)) — найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності.Розташований у Римі, в улоговині між Есквілінським, Палатинським і Целійським пагорбами, на тому місці, де колись був ставок, що належав до «Золотого Будинку» Нерона. Вміщав близько 50000 глядачів.)

3.    У якій країні знаходиться Палац Потоцьких? (Україна, Львів. Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі).

4.    Ейфелева вежа знаходиться у...? (Париж. Архітектурна пам'ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її «300-метровою вежею» (фр. tour de 300 mètres), інша, народна назва — «Залізна леді» (фр. La dame de fer))

5.    Де знаходиться найбільший стадіон Європи? («Еста́діо Сантья́го Бернабе́у», відоміший як «Сантья́го Бернабе́у» (ісп. Estadio Santiago Bernabéu) до 1955 року — «Нуе́во Чамарти́н» або просто «Чамартин» (ісп. Estadio Chamartín) — футбольний стадіон у Мадриді, другий за місткістю стадіон Іспанії, домашня арена футбольного клубу «Реал» Мадрид.).

6.    У якому місті знаходиться найвища будівля Європи The Shard? (The Shard ("Скалка", попередні назви — Shard London Bridge, London Bridge Tower, the Shard of Glass, 32 London Bridge) — хмарочос в Лондоні, Англія. Висота 72-поверхового хмарочосу становить 309 метрів. Будівництво було розпочато в 2009 і завершене в 2012 році.).

7.    Яка країна Європи - найбільш густонаселена? (Саме Німеччина славиться чисельністю населення: тут проживає 82 мільйони 162 тисячі осіб.

Німеччина ― одна з найбільш густонаселених країн. На один квадратний кілометр тут припадає приблизно 229 осіб. По сусідству з Німеччиною перебуває Польща, територія якої приблизно така ж, однак населення в два рази менше).

8.    Столиця якої країни вважається найчистішою у Європі та світі? (Лондонська фірма William M. Mercer виклала рейтинг екологічного стану міст. За його результатами, найчистішим містом є Гельсінкі, столиці Фінляндії).

9.    А який острів Європи найбільший? (Гренландія — автономна установча країна в складі Королівства Данія, розташована між Північно-Льодовитим та Атлантичним океаном, на схід від Канадського Арктичного архіпелагу. Цей острів і найбільший у світі).

10.Президент Франції є одночасно монархом іншої країни. Якої? (Андорри. У Князівстві Андорра завжди два голови держави, одним з яких є діючий президент Франції, а другий - єпископ Урхельский. Завдяки чому Андорра є єдиною європейською країною, в якій голова країни (монарх) обирається в регулярних виборах (кожні 5 років)).

Слово вчителя.  Наша Україна має багату історію та культуру, не меншу ніж деякі європейські країни. Безліч туристів з усього світу приїздять до нашої Батьківщини, аби відвідати наші історичні пам’ятки. І ми маємо нагоду перевірити, як сильно пов’язані між собою Україна та Європа:

Тест: «Вплив України на Європу»

https://naurok.com.ua/test/test-vpliv-ukra-ni-na-vropu-do-dnya-vropi-7273.html

ІV. Підбиття підсумків.

Заключне слово вчителя

06.05.22

ТЕМА: День пам'яті та надії.

(Година пам’яті до Дня Перемоги)

Мета: виховувати в учнів гордість за свій народ, нагадати про подвиг дідів тапрадідів, формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; виховувати в учнів повагу до героїзму, відваги і стійкості співвітчизників, поваги до старшого покоління; формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, що виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу, вшановувати пам¢ять людей, що загинули в роки війни, вшановувати ветеранів Другої Світової війни.

Хід уроку

Народ вмирає, коли стає населенням.

А населенням він стає тоді, коли забуває свою історію.

                                                                                                 Абрамов Ф.

Вчитель: щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам'яті людської, не йде є забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Другої Світової війни, по-різному її називати, але хіба ж можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Сьогоднішня розмова - це  лише  маленька часточка великої данини пошани тим людям, які врятували нас.

Учень: Ніхто не забутий: на попіл

Ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

1 доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Вони не повернулися з війни,

Мені привиділось,  немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Стоять, замислившись, тополі,

Бійців нагадують мені -

Отих, полеглих в травах, в полі,

В кривавих січах на війні.

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять -

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

Торкнутись силяться зеніту.

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається всього світу,

Усього людства вартові.

Їх прийняла війна, лишивши списки,

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каменнім строю.

Їх імена на мармурі куто,

На граніті, металі.

Щоб кожен їх знав;

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

І безвісті ніхто не пропав.

Звучить мелодія  О. Александрова «Священна війна» на фоні мелодії слова

  Учень: війна 1941 року увірвалася в юність наших дідів і прадідів, мов чорний смерч. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села. Палала  Росія, Білорусія, палала ненька - Україна.                 

Учень: Пройшли солдати немалі дороги

              Через бої та хуртовини злі

               І засвітили сонце перемоги

               Усій землі, всім людям на землі.

Учениця:  Бійці Вітчизну врятували

                  Ішли за неї у смертельний бій,

                  Щоб діти в щасті виростали,

                  Вкраїні зоряній своїй.

Учні розповідають про своїх родичів, учасників бойових дій

Вчитель: минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського  життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої Світової війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: "Ніхто не забутий, ніщо не забуто".

            Роки ... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті світлії імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забули своїх героїв-воїнів і наші односельці. Золотими літерами вписані їх прізви­ща та імена в книзі "Вічної слави". їх імена викарбувані на братській моги­лі. Над нею височить пам'ятник молодому солдату, який оберігає вічний сон своїх побратимів.

Учень:       Несуть вінки до братської могили,

                    Несуть весну, любов свою несуть.

                    Задумався солдат закам’янілий,

                    Як і тоді,  йдучи в далеку путь.

                    Узяв на руки хлопчика, а мати…

                    До неба заломила тугу рук.

                    Сини мої, солдатики, солдати…

                    Димить дорога, тільки стогне брук.

                    І падають на дим пекучі сльози,

А там за димом – площа далини.

                    Ковтає за обозами обози,

                    Дожовуючи полум”я війни.

          Нажерлася, аж в горлі чорно стало,

          І скорчилась, мов свастика-хрести.

          Мого народу лихо не приспало,

          Він травень засвітив на всі світи.

          Спинилась біля братської могили,

          Ось тут вона шука руками: „Де?”

І руки, ніби чайки, затремтіли,

І камінь пригортає до грудей.

Стоїть солдат на сивому граніті,

А серце б'ється полум'ям зорі.

Війна ще не скінчилася на світі,

Коли ще й досі плачуть матері.

Вчитель: страшні сліди залишила війна. Тільки на території України руїни і згарища було перетворено 114 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Скільки батьків втратили родини, скільки матерів не побачили своїх дітей. Багато років пройшло з часів цієї війни, виросли нові покоління з тих пір, але пам’ять про війну залишається у наших серцях, тому що неможливо забути ту біль і страждання, що випали на долю наших дідів та прадідів, бабусь та прабабусь, як неможливо оживити загиблих у боях чи померлих від голоду під час найстрашнішої війни.

Учень:  Перед  світанком

У житі убито

Батька, що жити хотів,

Просто - жити!

Він ще б ходив

Та й ходив за плугами,

Землю б орав

І квітчав колосками, -

Хто ж мені скаже,

Нащо убито

Батька, що сіяв життя,

Сіяв жито?

Він так любив

Ці степи,

Ці дороги,

Він на цім світі,

Не скривдив нікого:

Ані коня,

Ані звіра,

Ні птиці,

Й кулі його -

То не кулі убивці.

Він захищав

Свою землю і хату,

Він боронив

Свого сина і матір -

Все, що любив,

У що вірив

До згину...

За що ж убито

Невинну людину?

Хто мені скаже?

У світа питаю

Іменем сина,

Що батька не знає,

Іменем жінки,

Що овдовіла,

Іменем матері,

Що посивіла,

Іменем пам'яті,

Іменем чесним,

Священним - Народу.

...Чуєте, ви, Правовітні із націй,

Наші долоні

Зашерхлі од праці;

Варимо сталь,

Чи плекаємо жито -

Не забуваємо всіх,

Кого вбито.

Їхні сини,

Нагорьовані діти,

Ми не дозволимо вам

повторити

Ні бухенвальдів_;

Ані Хатині,

Нас - чверть мільярда.

Ми - не єдині,

„.Низько в скорботі.

Знамена схиляєм,

Клятві священній

Навік

Присягаєм

Іменем сина,

Що батька не знає,

Іменем жінки,

Що овдовіла,

Іменем матері,

Що посивіла,

Іменем пам'яті, 

Іменем роду,

Іменем чесним,

Безсмертним  - Народу!

70-ту весну відзначаємо нині,

На скронях ветеранів срібний іній сивини,

Він подвигом прославив матір-Вітчизну,

Вклоніться, люди, ветеранам війни.

Зупинись, прислухайся на мить -

Кричать з вогню і мати, і дитина:

Хай буде мир! Хай більше не горить

У пеклі війн твоє життя, людино!

Вчитель: дорогою ціною дісталась нам перемога. Країна втратила мільйони кращих синів і доньок, які віддали своє життя у боротьбі з ворогам на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Виступи учнів

Учень: Вже весни не вперше травою покрили

           Відмітки війни, навіть цятки малі.

 Лиш братські могили, лиш братські могили

 Болять не стихаючи рідній землі.

 Розкидані вони у чистім полі,

 Десь при дорозі, у розмай-траві.

 Могил отих не обминай ніколи.

 Поховані у них - для нас живі.

 Когось не діждались, хто рідний і милий,

 У пам'ять обпалену біль заповза.

 Воєнні могили, високі могили,

 Завжди біля вас материнська сльоза.

Ота сльоза ніколи не зітреться,

 Що в правді нашій і чужій вині...

 Лишила Батьківщина біля серця

 Своїх синів, загиблих на війні.

          Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сили.

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, усім, хто не прийшов з війни.

Вчитель: сьогодні ми з великою вдячністю і повагою згадуємо  солдатських вдов. Паморозь лягла на їх скроні, роки поорали зморшками обличчя але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хви­лини перед розлукою. Вони свято бережуть листки-трикутники з фронту і похоронки. Вони, як рани. Минуло багато років з того часу, а вони не загоїлися. Рани війни болять і досі.

Учень: схилилось зажурене жито,

Тамуючи біль в колосках.

І тануло, тануло літо

У батьківських добрих очах.

 Осколком останнім атака

 Під серцем йому запекла.

 Не скоро по нім будуть плакать

 В хатині, що скраю села.

По синій зимовій пороші

Крізь плетиво стомлених днів

Ще будуть стрічать листоношу,

Чекатимуть звісток з фронтів.

 Бо мати не вірила смерті,

Зімкнувши уперто вуста.

Листки пожовтіли в конвертах,

На скронях біліють літа.

Учень: Вийшла в степ широкий

 Мати посивіла,

 Виплакала очі від журби вона.

Біля квітів маку стала, заніміла

І згадалась знову матері війна ...

І почула голос сина над житами.

То зітхала мати, то вогонь палав:

 "Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо,

Я своєю смертю смерті потоптав.

 На моїй могилі нині квітів море,

Ти в думках до мене линеш з далини.

І твоє невтішне материнське горе -

То прокляття вічне паліям війни".

Руді вітрила підняла, пливе

Зловіща ніч на Україну.

Та поки серце в нас живе -

Нас не поставиш на коліна.

Безумна мати коси рве,

Зове повішеного сина.

Та поки серце в нас живе -

Нас не поставиш на коліна.

Колись історія назве

Наш час - народженням людини,

Бо поки серце в нас живе,

Ми не стояли на колінах.

Чистого неба зірниця

В кожне вікно заглядає,

Мирного лану пшениця

Пісню вечірню гойдає.

В наші серця прилітають

Луни далекого грому.

Хлопці в степу спочивають, -

Не повернулись додому.

Мало зозулі кували

Тим юнаками перед боєм,

Світ від чуми врятували,

Нас захистили собою.

Схиляємо голови низько,

Щоб шану героям - солдатам віддать.

На вічних постах стоять обеліски,

В полях обеліски стоять

Вчитель: летять і біжать роки. Летять і летять, мов журавлині ключі в далекий вирій. Але ми жителі селища пам¢ятаємо всіх живих і померлих. Наше селище відроджене, помолоділе за повоєнні роки нагадує і наказує нам.

          Пам¢ятайте! Через віки, через роки - пам¢ятайте, про тих, хто вже ніколи не прийде. Пам¢ятайте ! Схилимо ж голови перед світлою пам¢яттю тих, хто віддав своє життя в ім¢я врятування Вітчизни, увійшовши в безсмертя! Вшануємо їх хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Вчитель:  Вони у битві чесно полягли,

А іншого - ні вибору, ні змоги.

Вони загинули. Але перемогли,

Бо віддали життя для Перемоги.

Під священним знаменням свободи

Ви у бурях великих пройшли,

Щоб народи для дружби і згоди

На оновлених землях жили.

 Ми пам'ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві -

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Ми не бажаємо війни!

Хай над містами й нивами

Сіяє сонце з вишини,

Щоб ми росли щасливими!

Ми хочемо без воєн жити.

Хай буде мир на всій землі!

Люду трудящому воєн не треба.

Гуртуймо тісніше свої ряди

За незахмарене - чисте небо,

Проти смертей, сліз, нещастя й біди.

За мир - щоб сміятись,

За мир - щоб трудитись.

За мир - щоб троянди цвіли,

Щоб жито буяло і діти росли.

Щоб плачу дітей не чути,

Щоб війни не знявся вир.

Учениця: Нашу пам¢ять обпалює вічний вогонь,

                  Де граніти і зелені повіть…

                  Де священного чистого світла його

                  В день весни ми приходимна сповідь.

 Учень: Уклонитися тим, хто поліг у бою

              Хто прикрив землю рідну собою…

              Свято мужності й радість велику свою

              Розмішаю живою сльозою.

Учениця:   Хвала і вдячність всім героям

За долю радісну, за те,

Що на колишнім полі бою

Сад миру сонячно цвіте.

 Учень:       Спасибі рідні, вам, за перемогу,

                    За те, що землю спопелили не дали,

          За сині весни, за поля родючі –

          За мир, який для нас ви принесли.

Учениця:   Спасибі  вам за те,що ви живі,

                    Що не пішли з життя цього так рано

                    Низький уклін вам щирий, до землі

                    Спасибі, сивочолі ветерани.

29.04.22

Тема:Виховна година «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Мета: закріпити знання здобувачiв освiти про аварію на ЧАС та її наслідки; упроваджувати елементи екологічного виховання; розвивати почуття вдячності та вшанування подвигу ліквідаторів; виховувати любов до Батьківщини, почуття гордості за її людей та бажання бути їй корисним, добре вчитися. Хід заходу Повідомлення теми виховної години. Сьогодні в Україні особливий день- день ліквідатора. Що це за люди і за що країна їх шанує? Який особливий слід залишили ліквідатори в історії нашої країни? Про це ми поговоримо сьогодні на виховній годині. Розповідь про місто Прип`ять. Було це в ті часи, коли вас ще не було на світі. Багато часу минуло від тоді. Жили собі в нашій Україні особливі люди. Вони були усміхнені, щирі і дуже розумні, бо добре вчилися в школі, в інституті то ж мали міцні знання. Саме ці знання і допомогли їм подружитися з добрим чарівником на ім`я Атом. Атом дарував людям справжні дива. Плесне він в долоні - і починають працювати складні машини і роботи, плесне ще раз – і побіжить по дротах веселий вогник, а з ним загорається чарівне світло у вікнах будинків, вмикаються телевізори і показують дітям найкращі мультики, починає лунати весела музика, під яку хочеться співати і танцювати. І тому люди швидко почали будувати будинки, школи і дитсадки, палац культури, в якому їх діточки, могли займатися, як ви танцями і співом. Побудували чудовий палац спорту з величезним басейном. А чарівник Атом в усьому їм допомагав. Нове місто з`явилося на березі річки Припять. То його так і назвали – місто Припять. А світла, що дарував людям чарівник Атом вистачало не лише для міста Прип`ять, а на всю Україну. Люди були вдячні Атому за дива. Вони побудували для свого чарівника особливий палац і назвали його – реактор. Тисячі людей працювали, щоб догодити Атому, щоб в його палаці – реакторі все було в порядку. Цікава казка? А хочете побачити це місто? Та раптом щось пішло не так. Можливо, людям не вистачило знань, адже не кожен уміє правильно спілкуватися з чарівниками. Чи то палац - реактор став Атому затісним... Та сталася біда - Атом розлютився. Як не намагалися люди умовити, заспокоїти чарівника, та він лише дужче розпалювався поки не вибухнув. Це була страшна біда, адже разом з вибухом добрий чарівник зник, а на світ з`явилася зла чаклунка на ім`я Радіація. Найстрашніше те, що була вона невидима. Люди озиралися довкола, та не бачили її. А вона просто була всюди. Зла чаклунка Радиація вдиралася в оселі, прослизала під одяг, щоб спалити людей, знищувала людей з середини, наповнювала отрутою продукти харчування. Треба було рятувати від її злих чар не лише землю України, вона загрожувала всьому світу. Спочатку з міста Припять вивезли дітей і жінок. Люди почали згуртовуватися для захисту від страшної біди. Героїв-рятівників назвали ліквідаторами, адже вони намагалися ліквідувати наслідки аварії – наслідки вибуху Атома. Битва з чорною бідою була тяжкою. Багатьом довелося заплатити власним життям за те, щоб знешкодити темні сили зла. Я гадаю, ви вже зрозуміли, що всі ці події відбувалися в нашій країні насправді. Та в них стільки незвичайного, що важко погодитися з тим, що це не казка. То ж давайте переглянемо, як прийшла на нашу землю страшна біда, і як люди – ліквідатори протистояли їй. Слово викладача. 14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Указ N 945/2006 про заснування цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року. У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібен цей день, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації. Справа в тому, що 30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день «Днем ліквідатора». Ще в 1986 г. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств та громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні. Надання державного статусу «Дня ліквідатора» ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов'язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Лише перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи. Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. В ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більш ніж 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тогочасну УРСР. Можливо, Україна стане автором гарного почіна, і «День ліквідатора» з'явиться в Росії, Білорусії та інших країнах. Події понад 20-річної давності ніколи не зітруться з пам’яті ні сучасних, ні наступних поколінь. Ця катастрофа є болем для всієї України. І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а і в грудні вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха. Адже саме в цей день, 14 грудня, було завершено будівництво саркофагу. Ужгородці також брали участь в ліквідації наслідків найбільшої екологічної аварії ХХ століття, відроджували до нового життя обпалену радіацією землю. Ми висловлювати щирі слова подяки всім ліквідаторам за їх мужність, героїзм і самовіддачу. Наша повага і шана – тим, хто щодня бореться із страшними хворобами, викликаними катастрофою. Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснили всі, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної станції. Від усього серця зичимо ми героям-ліквідаторам та усім Закарпатцям, хто пам’ятає світ до Чорнобиля і тим, хто народився вже після катастрофи, – міцності духу, здоров’я і впевненості у завтрашньому дні! На жаль Україну в світі знають як країну, в якій сталася жахлива техногенна катастрофа - вибух на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. V. Вшанування пам’яті героїв – чорнобильців. Свічка пам’яті. Отже, ліквідатори вийшли переможцями з битви із чорними силами, проте в місті, де колись жили життєрадісні і щирі люди, панує радиація і воно перетворилося на мертву зону. Який вигляд міста сьогодні? Люди назавжди збережуть пам`ять про ті події, а особливо про ліквідаторів, багатьох з яких, нажаль, немає з нами. Про них будуть нагадувати чорнобильські дзвони та пісні, сповнені болю і туги. І сьогодні в Україні поставлено пам`ятники ліквідаторам, як цей, на якому геройрятівник ніби намагається руками розвести біду. Ця біда торкнулася сотень тисяч українців - ліквідаторів, переселенців, дітей та дорослих. Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо з жахом згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас, хто читає ці строки, зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям. На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя. Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха. **Живі і мертві... всі відважні Вітчизни-матері сини. Людське життя, мов цвіт черешні, осипалось... не з їх вини! **Нам горе люте миром перебути, нам поховати зло в бетон і бронь. І не забути, доки світ і люди, синів землі, що відвели вогонь. Хвилина мовчання. Свічка пам’яті. Підсумок виховної години. Головне – добре навчатися. Саме знання приносять людині добробут і допомагають подолати всі перешкоди. Ви – маленькі Українці. Старанно вчіться, здобувайте знання, ростіть чесними і добрими, щоб стати гідною зміною старшим. Ця катастрофа ще дуже довго буде відчуватися важким відлунням в наших серцях. Нехай мирний атом служить на благо людства.

22.04.22

Тема:Година спілкування.Бережи природу!

Запрошення на конференцію для 8-Г класу

 Долгіх Олександра запрошує Вас на заплановану зустріч у Zoom. Початок о 11.40

Приєдайтеся за допомогою посилання:

https://us04web.zoom.us/j/8065465590

Meeting ID:8065465590

 Пароль: 56777

14.03.22

Тема:Година спілкування.Людські цінності.

Запрошення на конференцію для 8-Г класу

 Долгіх Олександра запрошує Вас на заплановану зустріч у Zoom. Початок о 09.00

Приєдайтеся за допомогою посилання:

https://us04web.zoom.us/j/8065465590

Meeting ID:8065465590

 Пароль: 56777

04.02.22

Тема:Шахрайство-це злочин!

Natalia Reshetnik приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Година спілкування 8-Г + 8-Д
Время: 4 февр. 2022 08:00 AM Киев

Подключиться к конференции Zoom
https://us04web.zoom.us/j/5575744146?pwd=WFV5MEZPZ01vYm9vMmpndHJrdWMyZz09

Идентификатор конференции: 557 574 4146
Код доступа: English

28.01.22

Тема:Година спілкування до Дня пам'яті героїв Крут

Запрошення на конференцію для 8-Г класу

 Долгіх Олександра запрошує Вас на заплановану зустріч у Zoom. Початок о 08.00

Приєдайтеся за допомогою посилання:

https://us04web.zoom.us/j/8065465590

Meeting ID:8065465590

 Пароль: 56777

21.01.22

Александра Долгих приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Година спілкування

Время: 21 янв. 2022 08:00 AM Киев

Подключиться к конференции Zoom

https://us04web.zoom.us/j/8065465590?pwd=ZXZjcnQwYnFCSWdtTmY1UHc1b2E0Zz09

Идентификатор конференции: 806 546 5590

Код доступа: 56777

19.11.21

Мета заходу: вміти пояснювати поняття «толерантність»; розповідати про значення толерантності в житті людей та в демократичному суспільстві; засвоїти звички толерантної поведінки.  Актуальність теми: сьогодні гостро постає питання про нехтування учнями та молоддю загальнолюдськими цінностями, порушення особистих прав людини, нетолерантне ставлення дітей одне до одного. Сьогодні дуже важливо зрозуміти необхідність толерантності в суспільстві. Трагічні приклади історії показують нагальну потребу в злагоді, добросусідстві, поваги до інших людей, їхніх думок.

Вправа «Бартер»

Вчитель: Я на свої долоні (показує їх) кладу свою любов до вас, розуміння, терпіння. Ви ж на свої долоні покладіть знання, уважність, повагу. А тепер давайте з вами зробимо обмін: я легенько здуваю до вас те, що лежить на моїх долонях, а ви здуваєте те, що лежить на ваших  долонях. Ось ми з вами здійснили бартер, а наскільки він успішний, побачимо в кінці виховної години.

А підводячи підсумок уроку. Вправа «Результати бартеру». Учні по черзі роблять висновки, про те,  чи знадобляться навички толерантної поведінки їм в житті.

 

 Вступне слово вчителя

- Сьогодні наша розмова присвячена толерантності. 16 листопада Міжнародний день толерантності. Не всім, може бути, знайоме це слово. І, на перший погляд, звучить воно абсолютно незрозуміло. Але сенс, який воно несе, дуже важливий для існування і розвитку людського суспільства. Сучасна культурна людина - це не тільки освічена людина, але людина, що володіє почуттям самоповаги, яку шанують оточуючі. Толерантність вважається ознакою високого духовного та інтелектуального розвитку індивідуума, групи, суспільства в цілому.

-  Що на вашу думку означає слово толерантність?

Толерантність - це повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності.

-                 Як це слово визначається на різних мовах земної кулі?

Визначення слова толерантність різними мовами  земної кулі звучить по-різному:

в іспанській мові воно означає здатність визнавати відмінні від своїх власних ідеї або думки;

у французькій мові - відношення, при якому допускається, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам;

у англійській мові - готовність бути терпимим, поблажливим;

у  китайській мові - бути великодушним по відношенню до інших ;

в арабській мові - прощення, поблажливість, м'якість, милосердя, співчуття, прихильність, терпіння, прихильність до інших;

в українській  мові - здатність терпіти щось або когось (бути витриманим, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням чогось, когось).

-Яке з визначень вам імпонує найбільше? (Відповіді).

-Чому, на ваш погляд, в різних країнах визначення різні? (Відповіді).

-А що ж об'єднує ці визначення? (Відповіді).

-Чому так  актуальна толерантність в даний час? (Відповіді)

ІІ Основна частина

- Слово толерантність я зобразила у вигляді сонця. Давайте, зобразимо ваші відповіді у вигляді промінчиків. (Учасники висловлюють свої думки).

Толерантність - це…

-                 прощення

-                 повага до прав інших людей  

-                 співробітництво, дух партнерства

-                 сприйняття  інших такими,  якими вони є

-                 повага до людської  гідності  

-                 милосердя

-                 співчуття

-                 терпимість до думок, віросповідань, поведінки інших людей

-                 допомога у якійсь справі

-                 розуміння та повага до своєї другої половинки.

   «Людина може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини», - сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що скажуть твої друзі, чи не вважатимуть тебе відсталим або занадто «крутим», Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми.  Толерантність – це мистецтво жити в світі несхожих людей та ідей. Толерантність – це терпимість до думок, поведінки та поглядів інших.

     Протилежне поняття до толерантності – інтолерантність. Поділ людей на толерантних та інтолерантних є досить умовним. Кожна людина в своєму здійснює як толерантні, так й інтолерантні вчинки. Але здатність вести себе толерантно може стати особистісною рисою і зможе забезпечити успіх у спілкуванні.
Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критичні відносно до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших.
     Толерантна людина не ділить світ на дві частини – чорне та біле; не робить акцент на розбіжностях між «своїм» та «чужим», тому готова вислухати та зрозуміти інші точки зору.

- А тепер вам потрібно розподілити слова в II колонки, де в I - колонці - риси, притаманні толерантній  особистості, у II - риси, притаманні інтолерантній особистості:

Терпіння, почуття гумору, нерозуміння, повага думки інших, ігнорування, егоїзм, доброзичливість, вміння володіти собою, нетерпимість, вираз зневаги, дратівливість, уміння слухати співрозмовника, байдужість, цинізм, розуміння і прийняття, чуйність, допитливість, гуманізм, невмотивована агресивність.

Вправа « Асоціативний ряд»
    Давайте спробуємо на кожну літеру слова толерантність назвати рису характеру, притаманну толерантній людині.
(На екран висвітлюється слово толерантність, учні по черзі називають рису характеру).

  Т – товариський

  О – об’єктивний, особливий, оригінальний

  Л – лояльний, лагідний

  Е – енергійний, елегантний

  Р – розсудливий, рівний

  Н - надійний, найдорожчий

  Т – терплячий

  Н – незалежний, найдорожчий

   І – інтелігентний, ідейний

  С – співчутливий

  Т – тактовний

  Ь

Притча «Все залежить від тебе»

Колись давно в древньому Китаї жив дуже розумний, але дуже пихатий Ман­дарин (знатний вельможа). Весь день його складався з примірок багатого вбрання та розмов із підданими про свій розум… Так минали дні за днями, роки за роками… Аж ось пройшов по всій країні поголос, що не­подалік від кордону з’явився мудрець, ро­зумніший за всіх на світі. Дійшла та звістка й до нашого Мандарина. Дуже розлютився він: хто може називати якогось ченця най­розумнішою людиною в світі?!

Запросив вельможа мудреця до себе в па­лац, вирішивши обдурити його: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною  и запитаю, що в мене в руках — живе, чи мертве? Якщо чернець скаже, що живе —я роздушу метелика, а якщо скаже мертве — випущу його. .».

І ось настав день зустрічі. В розкішному залі зібралося багато людей, всім хотілося послухати словесний поєдинок найрозум­ніших людей у світі. Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метели­ка й з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчинилися, до залу ввійшов невеликий худорлявий чоловік. Він підійшов до Мандарина, привітався й ска­зав, що готовий відповісти на будь-яке його

ВЕЛИКДЕНЬ

 Символіка пасхального яйця

 Кольори

 Пасхальне яйце, пофарбоване в червоний колір, означає любов, життєрадісність, надію на весілля. Та найперше — це символ пролитої крові Христа, головного винуватця свята.Чорний колір означає ніч, після якої неодмінно наступить ранок, смерть, за якою слідує відродження. Зелений — колір весни та натхнення, символізує відродження природи, буяння трав, звільнення від хвороб. Білий та чорний кольори на писанці — повага до померлих, вдячність духам за захист від темних сил.Жовтий символізує місяць, зорі, тепло та сонце. Писанка жовтого кольору втілює мрії про багатий урожай. Блакитний — колір здоров’я та сил. Символізує повітря (небо). Відтінки коричневого символізують матінку-Землю, її родючість, потужність та життєдайну силу.Поєднання 4-5 кольорів на писанці означає побажання сімейного щастя, затишку, миру, злагоди, успіхів та здоров’я. Символіка візерунків Найчастіше на писанці зображають сонце, що означає прихід весни, оновлення життя, звільнення від пітьми. Для християн Бог — немов сонячне світло, з ним пов'язане все краще, що є у житті.Хрест — це чотири сторони світу, чотири вітри; символічне зображення птаха в польоті. Іноді хрестом позначали сонце. В християнстві хрест — символ земних страждань, смерті та воскресіння. Тринінг (ламаний хрест) — зображення фігури з трьома кінцями, означає схід, рух протягом дня та захід сонця. Якщо кінці тринінгу загнуті за напрямом руху сонця — це позначення чогось доброго, світлого, якщо ж навпаки, показують протилежний сонцю рух, — позначають щось зле та нехороше.Зірка — одвічний символ любові, сонця та вранішньої зорі. Якщо Тобі подарують писанку з зіркою, знай, це зізнання в коханні. Візерунок зірки вміщує зображення прямого та навскісного хрестів, правосторонню та лівосторонню свастику. Берегиня (богиня Мокош) — жінка з піднятими догори руками, яких може бути дві, чотири, а то й шість. Володарка неба, мати всього живого, символізує родючість природи, материнство, є джерелом життя та смерті.Існує вірування, що зображені на писанці коні, олені носять по небу сонце. Через те, що їх шлях лежить на захід, в країну мертвих, їх вважали тваринами, що супроводжують душі померлих людей у потойбіччя. Дерево миру (вазон) поєднує в собі символіку трьох братів: Сонця, Місяця і Дощу. В цьому знакові об’єднуються три світи: підземний, земний і небесний.Меандр (кривулька) — символ води та вічності. А ще з допомогою меандра на писанці позначали Змія — бога води та землі. Даруючи яйце з таким знаком, бажали приплоду тварин. Трикутники з гребінцями та грабельками позначають водну стихію: хмари та дощі, які поливають майбутній урожай. Заштриховані ромби і квадрати означають зоране поле. Часто писанку прикрашають зображення людей, тварин, риб та птахів.Фантазія народних умільців безмежна, і кожен вкладає у візерунок свій сенс. 

                       Чорнобиль не має минулого часу

           Що сталося проти ночі 26 квітня 1986 року?

    25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування,  його  не скасували.

Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю.

     О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Реактор повністю зруйнувався (Документ 1). Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. Основні погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня.

    На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. Під завалами загинув старший оператор реакторного цеху Валерій Ходемчук. Удень 26 квітня від опромінення помер наладник Володимир Шашенок. 11 працівників одержали дози опромінення. Від променевої хвороби всі вони померли до 20 травня 1986-го в москвовській лікарні № 6. Ще 14 осіб із персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.

    Наступного дня після аварії урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1-го і 2-го енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті (так званої 10-кілометрової зони).

    У повідомленні КГБ вказується, що станом на 8:00 годину 28 квітня рівень радіації на 3-му і 4-му енергоблоках становив 1000–2600 мікрорентген на секунду, а на окремих ділянках міста – 30–160. У цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – “Що це позначає?”. Це промовисто свідчить про те, що навіть найвищі посадові особи до кінця не усвідомлювали небезпеки.

     На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР.

    Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли.

    Пожежні прибували “з голими руками”, без жодних засобів захисту, приміром спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйони людей.

Факти

Ø Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до непоправних медичних, економічних і соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.

Ø На той час керівництво Радянського Союзу проголосили гласність і відкритість. Однак надзвичайна ситуація на ЧАЕС засвідчила фальшивість гасел. Розуміючи, що екологічна катастрофа такого масштабу матиме негативні наслідки для комуністичного режиму, керівництво СРСР обрало курс на її замовчування. Уся інформація про Чорнобильську катастрофу одразу опинилася під ідеологічним контролем КПРС і КГБ.

Ø Чорнобильська трагедія засвідчила неготовність державної верхівки  підпорядкувати політичні інтереси гуманістичним цінностям життя і здоров’я людей. Щоб продемонструвати, буцімто ніякої небезпеки радіації немає, партійне керівництво не відмінило першотравневу демонстрацію. На Хрещатик за п’ять днів після аварії вивели сотні тисяч людей, в тому числі школярів. Наступного дня всі газети рясніли парадними повідомленнями. Тим часом на вкрай обережні поради від міністра охорони здоров’я щодо заходів безпеки спромоглися аж 9 травня!

Ø Українська діаспора після аварії на ЧАЕС виявили високу громадянську позицію та активність у світі. Вона організовувала демонстрації, готувала звернення до урядів західних держав, збирала матеріали про трагедію. Закордонний провід Української головної визвольної ради у вересні 1986 року доклав значних зусиль, аби питання Чорнобиля внести на розгляд ООН.

Ø Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР. Спроби Москви приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і допомоги потерпілим похитнули віру в “гуманність” комуністичної ідеї навіть у найлояльніших прихильників. Радянська влада продемонструвала кричущу безвідповідальність за долі людей.

Ø У післяаварійний період посилилися екологічні та національно-демократичні рухи, передусім в Україні. 26 квітня 1988 року в Києві відбулася перша несанкціонована демонстрація під гаслами – “Геть АЕС з України”, “УКК – за без’ядерну Україну”, “Не хочемо мертвих зон”, “АЕС – на референдум”, “Промисловість, землю, воду – під екологічний контроль”, “Кожному – персональний дозиметр”. У багатьох регіонах, як на сході, так і на заході, люди виходили на акції протесту проти будівництва нових і експлуатації старих атомних електростанцій. Саме навколо проблеми ядерної катастрофи формувалися перші громадські організації, які перетворилися в політичну силу, наприклад, “Зелений світ” і Союз “Чорнобиль”.

Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах

Ø 1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.

Ø 2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС –  на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.

Ø 2 дні світ нічого не знав про вибух.

Ø 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

Ø 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.

Ø 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.

Ø 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.

Ø Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.

Ø 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.

Ø 200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

Ø 10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

Ø 11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.

Ø 400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.

Ø 26 квітня–жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.

Ø 1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора.

Ø Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами “Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.

Ø 15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

Ø Вересень 2010-го – закладка фундаменту під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012-го стартувало будівництво арки, що мала накрити “Укриття”, у жовтні 2011 року на майданчику комплексу “Вектор” почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання.

Ø 29 листопада 2016 року  завершили насування арки над 4-м енергоблоком.

09.04.21                           

Виховна

година на тему: «Кібербулінг»

Завдання:

 - привернути увагу учнів до питання насилля засобами Інтернет, до пошуку виходу із небезпечних ситуацій.

- викликати  в учнів емоцій до висвітлювальної проблеми , а також для ознайомлення з різними типами кібербулінгу за допомогою презентації та відеоролика.

- дати фахову оцінку висвітлюваному питанню

    - розвинути повагу один до одного.

Цілі:

-         узагальнити знання учнів про сервіси Інтернет;

-         повторити правила етикету під час спілкування у соціальних мережах;

-         дати дітям уявлення про «кібербулінг»;

-         сприяти розвитку відповідальності за свої вчинки;

-         формувати толерантне ставлення до нестандартних ситуацій;

-         спонукати підлітків до самопізнання, саморозвитку, і доброзичливого ставлення до людей;

-         Прищепити любов до інформатики.

 

КІБЕР-БУЛІНГ АБО АГРЕСІЯ В ІНТЕРНЕТІ:

СПОСОБИ РОЗПІЗНАННЯ І ЗАХИСТ ДИТИНИ

Учитель. Небезпека чекає нас в інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях. Прогрес - явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Один із прикладів такої проблеми - кібербулінг. Це досить нове поняття для нашої країни, воно прийшло до нас із Заходу разом із чатами і соціальними мережами.

                “Історія та походження терміну «кібербулінг»

1.       Почнемо з прояснення термінів, які допомагають позначити досить нове для нашого суспільства явище, з яким світ зіткнувся в масовому маштабі на декілька років раніше.

2.       У нашу мову прийшло багато слів іноземного походження, які зручно використовувати для позначення новітніх явищ. Одне із таких слів «кібер- буллінг». Походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне,опосередковане комп ’ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull - бик,бугай,  а  в  переносному  значенні  -  дуже  велика,  сильна  чи  агресивна  персона;  і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою - роз ’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти,тероризувати, цькувати та ін.).

3. В українській мові найближчий аналог -сленгове слово «бикувати», що включає смисловий відтінок тупості, обмеженості, незграбності, неоковирності. Кібербулінг іще перекладають як кіберзалякування.

4.       Одна з перших добре відомих ілюстрацій кібербуллінгу починалась як забавка, коли  у         2002 р. американський підліток Гіслан Раза, граючись, створив відео самого себе на основі сцени із фільму «Зоряні війни», де замість меча використовував бейсбольну биту. Нажаль, однокласники без дозволу і відома хлопця розмістили це відео в Інтернеті, де його побачили мільйони людей. Далі ця подія отримала неочікуваний розвиток - у 2004 р. було створено спеціальний сайт із цим та похідними відеороликами, спецефектами та музикою з фільму, який зібрав більше 76 мільйонів користувачів, а відео із зображенням хлопчика стало найбільш завантажуваним файлом 2004 року. Гіслан отримав ярлик «дитина зоряних війн» і це настільки змінило його стосунки в школі, що батьки змушені були залучати психіатричну допомогу. Вони подали до суду на батьків тих однокласників, що розмістили відео в Інтернеті, але врешті конфлікт було врегульовано в позасудовому порядку.

5 .Отже, КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-

комунікаційних засобів:мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

                   « Найпоширеніші типи кібербулінгу»

1.       До найпоширенішіших типів кібербулінгу належать:

•         Використання особистої інформації.

•         Анонімні погрози.

•         Переслідування.

•         Тролінг і флеймінг.

•         Гепіслепінг.

Розглянемо методи кібербулінгу докладніше.

2.       Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальнихмережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.

3.       Анонімні погрози. Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою

4.       Переслідування. Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь- якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.

5.       Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи

6.       Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум ’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології.

Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну. На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона      теж  може  перетворитися  на  нерівноправний  психологічний  терор.  Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

7. Обмовлення, або  зведення  наклепів  -  розповсюдження  принизливої  неправдивої інформації з використанням комп ’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад),   створюються   спеціальні   «книги   для   критики»,в   яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи.Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

8. Хепіслепінг (HappySlapping - щасливе ляскання, радісне побиття) - назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.

   Починаючись як жарт, хепіслепінг може завершитись трагічно, як це сталось із 18-річним Трістоном Крістмасом, якого група хлопців побила для того, щоб зняти відео для Інтернету, а коли він, ударившись головою, помирав кинутий на підлозі, вбивця і спостерігачі пішли продовжувати вечірку. З’явилось поняття буліцид - загибель жертви внаслідок булінгу, який вважається злочином, і хепіслепінг, якщо призводить до таких трагічних наслідків.

Розглянемо стандартну структуру кібербулінгу на прикладі його учасників та їхніх психологічних портретів.

1.       Агресор - людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву».

2.       Потенційна жертва - людина замкнена, вразлива і сором ’язлива, яку легко налякати, невпевнена у собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора».

3.       Спостерігач - людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою.

Як же можна уберегтися від небажаних наслідків користування інтернетом?

1.Кібербулінг небезпечний не менше, ніж знущання у звичному розумінні. І зачіпає ця проблема не лише дітей та підлітків (безпосередніх учасників), а й дорослих, які повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у такій ситуаціїта запобігати можливості залякування.

2.Багато дітей, що стали «потенційними жертвами» кібербулінгу, не витримавши такого психологічного удару, попрощалися з життям.

3.Для того щоб запобігти проблемі кібербулінгу, батькам і нам з Вами змалечку потрібно навчитись безпечно використовувати комп ’ютер, інтернет та інші інформаційно-комунікаційні технології.

4.Слід знати про те, що з проблемами, які виникають у віртуальному просторі, теж потрібно ділитися з батьками і разом їх розв ’язувати.

5.Користувачі інтернету повинні пам'ятати кілька простих правил безпеки,

6.Всім чим ми займаємся в Інтернеті відстежується правоохоронними органами та СБУ.

            « Правила-поради для подолання кібербулінг»

1. Не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір.

Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів.

2.Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності.

Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нікнеймом. І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реального шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає онлайн-репутацію кожного - накопичений образ особистості в очах інших учасників. Заплямувати цю репутацію легко, виправити - важко.

3.Зберігай підтвердження фактів нападів.

Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків по пораду, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитися з дорослими в зручний час.

4.Ігноруй одиничний негатив.

 Одноразові образливі повідомлення краще ігнорувати - часто кібербулінг внаслідок такої поведінки зупиняється на початковій стадії. Досвідчені учасники інтернет дискусій дотримуються правила: «Найкращий спосіб боротьби з неадекватними - ігнор».

5.Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильною поведінкою буде:

а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюються негативно,

 б) підтримати жертву - особисто або в публічному віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку,

в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.

6.Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвими повідомленнями є

можливість блокувати повідомлення з певних адрес. Пауза в спілкуванні часто відбиває в агресора бажання продовжувати цькування.

7. Не варто ігнорувати агресивні повідомлення, якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози або порнографічні сюжети. У цьому випадку слід скопіювати ці повідомлення і звернутися до правоохоронців. Питаннями кібер безпеки займаються спеціально створені відділи міліції, й інтернет хулігана можна знайти й покарати. Якщо образлива інформація розміщена на сайті, слід зробити запит до адміністратора для її видалення.

Перегляд ролика «Розваги та безпека в інтернеті»

(http://www.youtube.com/watch?v=3Ap1rKr0RCE).

20 березня 1944року Вінниця була звільнена від нацистської окупації.

Початок окупації.

 Вже в перші дні війни Вінниччина стала прифрон­товою.

    13 липня 1941 р. було створено групу військ для оборони Вінниці. Очолив її генерал-майор В. Б. Владимиров. Під його командуван­ня відійшли 828-й та 491-й стрілецькі полки,  близько двохсот командирів і п'яти тисяч бій­ців з розбитих частин, а також різні тилові підрозділи фронтового й армійського підпорядкування.

   15 липня танкові і механізовані частини 17-ї німе­цької  армії, подолавши оборону військ Червоної Армії, рушили на Вінницю. Її передові частини рухалися між колією Південно-Західної залізниці і Барським шосе. Для прикриття Вінниці було створено лінію оборони від П'ятничанського лісу до Луки-Мелешківської та Хижинець.

   Вже після перших бомбардувань Вінниці до лі­карень міста потрапили перші поранені вінничани. Очевидці згадували: поміж поранених було чимало дітей із важки­ми травмами рук і голови. Кілька разів німецькі літаки разом із листівками про майбутнє щасливе життя України під німецькою владою скидали охайні пакуночки із написом „Шоколад". Не розпещені надмірними солодощами діти підбирали і розгортали їх, не знаючи, що в середині знаходилась вибухівка.

     17 липня мотопіхота противника зайняла Луку-Мелешківську.

   У другій половині дня 19 липня німці увійшли у Старе місто. Бетонний міст, що через острів Кемпу з'єднував центр Вінниці із Замостям, було підірвано.

 З 19 липня 1941 р. до 20 березня 1944 р. місто перебувало під нацистською окупацією. Майже на три роки вінничани потрапили під гніт окупаційної влади.

Спогади меканців про окупаційний режим націстів у селах Курави, Вівсяники та Дружелюбівка Вінницької області.

  За даними Надзвичайної державної комісії з встановлення та розслідування злочинів німецько-нацистських загарбників в урочищі «Глибокий яр» на південної околиці села Дружелюбівка на теріторії Калинівщини з 4 січня по 11 березня 1944 страчено 205 мирних громадян з навколишніх сіл Калинівського та Літинського районів. Вони були звинувачені в підтримці партизанів, у відмові їхати до Німеччини на каторжні роботи та в порушенні вимог окупаційного режиму. Після допитів і катувань—розстрілювали в ямах у полі. Розстріли здійснював підрозділ нацистської польової жандармерії, який дислокувався в селі. Прізвища 14-ти закатованих відомі. 11 з них занесені до «Книги Пам'яті України. Вінницька область», а троє - до «Книги Скорботи України. Вінницька область.»

  Спогади  Битнер Марії Язикиевни, жительки с. Куравы Калиновского района: «4 січня 1944 роки до мене на квартиру оселилася німецька польова жандармерія, з квартірьі всю мою родину Вигнан, а квартиру обладнали весельніцей для підвішування і ін. Тортур і знущань. Підвішуванням, утикання в горло деревяного кола і побиття резинами. Мене особисто німці теж били.»

    Ось, що згадує жителька села Вівсяники Гуменюк Надія Сергіївна, якій в 1942 році виповнилось 17 років: «Взимку 1942 року мене та старшу сестру Любу  почали викликати на медкомісії. Зрозумівши, що нас хочуть вивезти до Німеччини, ми почали переховуватись. Наш батько Порхун Сергій зробив нору в кучі гною і під час нічних облав я, сестра Люба та сестра Антоніна ховалися в цій норі. Нерідко ми не встигали вдягнутися і цілу морозну ніч лежали лише в сорочках, а наш батько закривав прохід сміттям і посипав зверху попелом. Це були справжні муки, проте і це не допомогло.

      В кінці 1942 року поліцаям вдалося нас спіймати, поставити на облік і обстежити на медкомісії. Сестру Антоніну було визнано хворою (виявили проблеми з ногами), а мене та сестру Любу визнано здоровими. Моя сестра Люба, щоб не їхати до Німеччини, вийшла заміж та була вже вагітною на третьому місяці, проте німці це не взяли до уваги і, вона по­трапила до Берліну, де працювала на військовому заводі, там народила дитину і змогла зберегти їй життя, та повернулася в 1945 році додому. Я боялася їхати і всіляко старалася перехитрити медкомісію. Одного дня я назбирала зілля безу та, розтерши його в макітрі, потрохи почала мастити ноги та груди, через кілька хвилин шкіра почервоніла і почали з'являтися пухирі. Перетерпівши ці страшні муки я побачила, що на місцях пухирів з'явилися чорні плями. На наступній комісії в Самгородку мені винесли діагноз екзема шкіри..Цього виявилось недостатньо і тому я поколола голками чорні плями та пухирі і почала капати туди кислоту, яка спричинила мені страшний біль, і я втратила свідомість».

  Багато молодих людей завдавали собі шкоди для того, щоб їх визнали непрацездатними. Інші переховувались по полях та в родичів у інших селах. Щоб навести порядок в селі та поставити на облік всіх молодих людей, на кожний будинок чіплялася спеціальна картка, в якій було написано всіх членів родини і зазначено їхні роки народження. Якщо хтось не з'являвся на комісію чи втікав в інші села, то хату, де він проживав спалювали. В селі було утворено два господарства, і люди повинні були працювати там щодня. Якщо хтось не з'являвся то його викликали на допит.

Звільнення міста Вінниці.

  Однією з перших на східну околицю Вінниці 16 бе­резня 1944року вийшла 183-а стрілецька дивізія.

    На підступах до міста фашисти облаштували систему інженерних перешкод: мінні поля, протитанкові рови, доти, дзоти, а щоб прикрити свій фланг від раптового удару, підірвали греблю. Гебельс навіть заявляв, що Південний Буг – це малий Дніпро, неприступна лінія оборони німецької армії. Фашисти розраховували тут надовго затримати радянські війська.

    В ніч на 17 бе­резня німці залишили вокзал. Вранці військові частини рушили до центру міста. Вийшли до Південного Бугу в районі П'ятничан, очистили Старе місто і на південь від Вінниці зайняли плацдарм на правому березі ріки, біля населеного пункту Сабарова.     

   На цей час головні сили 305-ї стрілецької дивізії форсували Південний Буг північніше Вінниці, вийшли на шлях Вінниця - Проскурів. Під натиском військ 74-го стрілецького корпусу в ніч на 20 березня 1944 р. німе­цьке командування, побоюючись оточення, змушене було розпочати відведення своїх військ з Вінниці на пів­денний захід. Вранці 20 березня Вінниця була повністю звільнена від ворога.

   Військам, які брали участь у визволенні Вінниці, на­казом Верховного Головнокомандувача від 20 березня 1944 р. було оголошено подяку і в цей же день о 21 годині Москва салютувала військам 1-го Українського фронту 20-ма артилерійськими залпами із 224 гармат.

   Сто тридцять п'ять вінничан за період війни було нагороджено високим званням «Герой Радянського Союзу.» Двоє подолян стали двічі героями.

Дорогі наші жінки, найпривабливіші і найдобріші!

 Любі наші дружини, дочки, матері, тещі, подруги і всі-всі представниці прекрасної статі! Вітаємо вас з днем 8 березня!

 Бажаємо, щоб ваші серця належали тим, хто любить і обожнює вас, щоб кожен день ви відчували турботу, відданість, вірність, допомогу і підтримку!

 Кохайте самі і будьте завжди коханими, залишайтеся такими ж неповторними, ніжними і теплими! 

Щастя вам, радості й удачі завжди і в усьому!

 

«Небесна Сотня»

«Небесна Сотня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані Незалежності в Києві відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною сотнею». Під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…» в обробці Піккардійської Терції. Список на виплату одноразової грошової допомоги родинам загиблих у розмірі 121 800 грн налічував 98 осіб.

День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні.

Пам'ятний день встановлено указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Цього дня 2014 року під час Єврореволюції на Інститутській вулиці у Києві силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Всього за день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». О 22:17 Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України», низка представників влади заявили про перехід на бік народу. День 20 лютого став переломним у ході подій Революції гідності.

Протистояння в Україні 18-21 лютого 2014 — силове протистояння між силовиками та протестувальниками, завершальний етап Революції гідності. Результатом подій стало відсторонення 22 лютого Верховною Радою від виконання обов'язків Президента України Віктора Януковича та призначення дострокових президентських виборів на 25 травня 2014 року^[2]. Під час протистояння за інформацією МОЗ України загинули 82 особи (71 демонстрант та 11 правоохоронців), постраждалими стали 622 людини.

У Вінниці відкрили пам’ятник Героям Небесної Сотні –

«Дерево Свободи».

Відкриття пам’ятника «Дерева Свободи» на однойменному майдані Небесної Сотні у Вінниці приурочили до 4-х роковин кривавих розстрілів на Майдані у столиці. Урочистості відбулися 23 лютого, позаяк саме цього дня з майдану проводжали в останню путь Героя Небесної Сотні вінничанина Максима Шимка. 

Пам’ять полеглих на Майдані вшанували військовим салютом, почесною вартою та хвилиною мовчання. Присутні поклали до пам’ятника білі троянди як символ чистоти громадянського подвигу майданівців.

Виготовлення пам’ятника та його встановлення відбулося за кошти, зібрані Благодійними фондами «Пам’яті Небесної Сотні» та «Подільська громада», а комплексний  благоустрій площі Небесної Сотні зобов’язалась виконати Вінницька міська рада. 

  «Всі, хто долучився до цього проекту, робили це з чистим серцем, світлими думками, а саме головне – з чистими руками. Вінниця продемонструвала всій країні дух єдності, а всім містам – як треба вшановувати пам’ять героїв і Небесної Сотні, і сучасної війни. Закликаю всіх мерів, всіх активістів,  - робіть пам’ятники. У нас великі люди, у нас величні подвиги, і ми маємо їх вшановувати, бо це наша історія», - зазначив голова  Благодійного фонду «Пам’яті Небесної Сотні» Андрій Павленко.

Бронзове «Дерево Свободи» постало у вигляді 5,5-метрової вишні. Воно ніби проростає з підніжжя композиції у вигляді карти України.  Поруч з ним – металеві стрижні, на яких розташовані 107 падаючих квіток, які символізують героїв, загиблих під час кривавих розстрілів на Майдані взимку 2014-го. А квіти, котрі залишаються на дереві, означають, що Україна продовжує свій розвиток. 

За словами автора пам’ятника - скульптора Бориса Данилюка, вишневе дерево як основу композиції обрано не випадково, адже воно в Україні вважається сакральним символом і оберегом, а його покручений стовбур – непросту долю та випробування, які доводиться проходити нашій країні. 

Тема. Ми в соборній Україні

Мета: поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави; формувати національну свідомість школярів, розвивати увагу, пам’ять, декламаторські здібності; виховувати патріотів рідної держави.

Обладнання: презентація «Я люблю Україну», фонограми пісень, присвячених Україні, вислови про Україну, про рідний край, портрети історичних діячів, історичні документи, фотографії.

Форма: година спілкування

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є - дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

 Ліна Костенко.

Перебіг заходу

І. Організаційний момент.

ІІ. Основна частина.

Робота над епіграфом, презентацією.

- Як ви розумієте слова Ліни Костенко?

Перегляд презентації «Я люблю Україну».

Вправа-рефлексія.

- Які почуття у вас виникли під час перегляду презентації, читання поезії Ліни

Костенко?

- Намалюйте у зошитах свої почуття.

Вихователь. Яка ж багата, розмаїта наша Україна: Схід, Захід, Південь, Північ. Міста, їх архітектура, їх традиції... Але всі вони - українські. Усі ми різні, але всі ми - УКРАЇНЦІ! Любити Україну, знати нашу історію, шанувати українські традиції - наш обов'язок. Сьогодні я хотіла поговорити з вами про непростий шлях України до єднання та незалежності.

Бесіда:

- Що ви знаєте про минуле своєї країни?

- Як ви розумієте слово «соборність»?

Гра «Хто більше і швидше?»

- Доберіть до слова соборність синоніми. Хто більше випише слів, той виграє.

- Зачитуємо синоніми, а хто не написав – дописує.

- А що означає «соборна Україна»?

Отже, тема нашої виховної : «Ми - в соборній Україні».

 Вихователь. Ідея єдності українських земель, соборності України сягає глибини віків. Збирання південно-руських земель було пріоритетним напрямком внутрішньої політики київських князів Олега та Ігоря, Святослава та Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Протягом віків втіленням ідеї соборності України займалися гетьмани України: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.

 У ХІХ ст.. боротьба за незалежність продовжувалася. У 1917 р. революція у Росії знищила царат, і українці, поряд з іншими народами, отримали історичний шанс відновити власну державність. У квітні 1918 р. на теренах Наддніпрянщини постала Українська Народна Республіка. У листопаді 1918 р. постала нова держава – Західно-Українська Республіка. 1 грудня підписано попередній договір про об’єднання, а 22 січня 1919 року об’єдналась з УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку.

 Отже, віковічні мрії українського народу здійснились – Україна встала з колін і на повен голос заявила про себе.

Як відбувалося проголошення Акту Злуки, розкажуть ваші однокласники.

Повідомлення учнів ( демонстрація фотографій, документів в ході розповіді).

Учень 1. Стоїть морозний день, дерева вкриті інеєм. З самого ранку місто має святковий вигляд. Скрізь національні прапори і транспаранти. На балконах будинків розвішано килими й полотна з яскравими українськими малюнками. Особливо гарно задекоровано Софійську площу та сусідні вулиці. З-поміж них вирізняються будинок, де міститься центральна контора телеграфу, та дім Київського губернського земства. Тут на балконах портрети і погруддя Тараса Шевченка, прибрані національними стрічками, а також прапори. На Тріумфальній арці при вході з Володимирської вулиці до Софійської площі старовинні герби

Східної України і Галичини. По всьому майдані на стовпах - герби чи не всіх українських губерній і плакати.

Учень 2. Об одинадцятій ранку під звуки музики почали йти сюди українські піхотні частини, артилерія та самострільні команди, котрі стали стіною з усіх чотирьох боків площі. За військом рушили люди, зібралася велика кількість народу, заповнила всю площу й сусідні вулиці. Чимало з присутніх були на деревах, щоб звідти краще побачити дійство.

Учень 3. Розміщенням делегацій та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський. Незабаром поперед війська стали нові шеренги з учнів, котрі в супроводі вчителів прийшли з національними прапорами і плакатами. Із численних делегацій, що прибули на урочистості, першими з'явилися службовці залізниць з великим транспарантом, на якому було написано: "Слава українським Героям!". Потім надійшли делегації від міністерств та інших установ, були хресні ходи з усіх київських церков.

Учень 4. Духовенство зібралося у Софійському соборі на Службу Божу. Її правив єпископ черкаський Назарій. На майдані стає дедалі тісніше. Займають свої місця члени Галицької делегації, урядовці з головою Ради Міністрів Володимиром Чехівським, делегати Трудового Конгресу, представники Національного Союзу, найвищі цивільні та військові достойники, закордонні дипломати.

Учень 5. О дванадцятій під урочисті звуки дзвонів з Мазепинської дзвіниці й інших церков та гук гармат з Печерська із Софійського собору виходить на площу і стає навколо збудованого там аналою духовенство з хоругвами. У церковній процесії архієпископ катеринославський Агапіт і єпископи: мінський Георгій, вінницький Амвросій, черкаський Назарій, канівський Василь, уманський Дмитрій.

Учень 6. У тиші, що запала на якусь хвилину, здалеку почулися поклики «Слава!» на честь членів Директорії, котрі під'їжджали на автомобілях. Військовий оркестр грає Національний Гімн. Настає найурочистіший момент свята. Акт Соборності розпочав своїм привітанням представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельский зачитав заяву Президії Української Національної Ради і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.

Учень 7. Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко, а професор Федір Швець виголосив текст Універсалу Соборності. Після цього архієпископ Агапіт відслужив з духовенством молебень у намірах українського народу й Української держави. Відбувся військовий парад галицького легіону Січових Стрільців, якими командував полковник Євген Коновалець. Наступного дня почав роботу Трудовий Конгрес. Першим на порядку денному було прийняття Акту Соборності, і на знак цілковитої згоди депутати повставали з місць, аплодуючи.

Гра « Відгадай історичну постать»

На дошці розвішені портрети історичних діячів, підпишіть кожен портрет ( С.Бандера, М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, Т.Шевченко, Б.Хмельницький, Л.Кравчук).

Еврестична бесіда:

- Яке значення має Акт Злуки?

- Чого нас вчить історія?

Вихователь. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали січневі події 1939 року у Карпатській Україні - перше офіційне святкування свята Соборності, а також січневі події 1990 року, коли були з’єднані живим людським ланцюгом Київ і Львів, Схід і Захід України.

Конкурс «Кращий декламатор»

- Пригадайте поезії, присвячені Україні.

- Вибираємо учасників-читців, решта – журі.

- Колективне читання поезії «Любіть Україну».

ІІІ. Підсумок заходу.

Бесіда

- Про що ви сьогодні дізналися?

- Які почуття викликали у вас ці відомості?

- Що символізує День соборності України?

Вихователь. Територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо усвідомлювати, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Відродження Батьківщини – це єдність наших душ, воскресіння духовності, культури, мови.

Зі святом Соборності вас, УКРАЇНЦІ!

Правила безпечної поведінки під час зимових канікул Поведінка на дорозі Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає і дорога робиться особливо слизькою, як каток. Тому їх треба посипати піском, щоб відбувалося зчеплення коліс з дорогою, тобто тертя. Але дорогу посипали, а сніг іде й іде, дорога знову робиться слизькою. Машинам треба їхати, їх заносить на поворотах так сильно, що може крутити навколо своєї осі, як карусель. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. А це означає, що не можна ковзатися на тротуарі, а тим більш на проїжджій частині дороги. Машину на слизькій дорозі зупинити неможливо. Гальмівний шлях транспортного засобу на слизькій дорозі збільшується у два - три рази. Хоч на колеса одягають зимову гуму з шипами, яка поліпшує зчеплення з дорогою, але це мало допомагає, коли дороги слизькі. Ви - пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважними на дорозі. Правила поведінки на вулицях і дорогах у зимовий період • Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти. • Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб не виїхати на проїжджу частину, бо це дуже небезпечно. • Не ходіть близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування • При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машини. Або тоді, коли транспортні засоби вже зупинилися. • Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспортних засобів, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно. • Не катайтеся на ковзанах по тротуару чи дорозі - це небезпечно. • Ніколи не чіпляйтеся до транспортних засобів, щоб прокататися з «вітерцем». Це приведе до тяжких трагічних наслідків. • Ніколи не спускайтеся з гірки на санчатах або лижах з тієї гірки, що веде на дорогу. • Залізниці взимку також небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає потреба перейти залізничну колію, то будьте уважні. • Не грайтеся в рухливі ігри поблизу проїжджої частини. Не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса автомобіля. • Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або ненароком хтось може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса. • Поводьтеся на вулиці та зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим. • Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена чи недостатня видимість. • Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу. Вибухонебезпечні предмети • До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати; • забороняється використовувати снаряди для розведення вогню; • не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт; • виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат. Правила протипожежної безпеки • дотримуйтесь правил протипожежної безпеки пiд час встановлення ялинок, пiд час проведення новорiчних свят; • гра з вогнем - одна з причин пожежi; • Категорично забороняється зривати петарди та запускати салюти без нагляду батьків! Правила поведiнки на кризi • Не виходьте на кригу, мiцнiсть якої вам невiдома; • не виходьте на кригу пiд час льодоходу, весняної вiдлиги, снiгу i сильних перепадiв температури повiтря; • не збирайтесь на кризi великими групами;• не заїжджайте на лижах з крутого берега на неперевiрену кригу. Правила поведiнки при користуванні електричними приладами При користуванні електричними приладами не можна: - залишати без догляду ввімкнені прилади; - ставити під розеткою електронагрівальні прилади, бо контакти розетки можуть перегрітися; - вмикати у розетку декілька приладів одночасно; - торкатися оголених місць при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці розетки; - вмикати несправні електричні праски, самовари тощо; - стукати по екрану телевізора, що згас, він може зайнятися або вибухнути; телевізор необхідно негайно вимкнути. При користуванні нагрівальними приладами не можна: - вмикати їх через трійник та розміщати під розетками; - накривати, адже прилад перегрівається;- використовувати у тривалому режимі. Правила безпечного користування побутовими газовими приладами. Гази, і особливо продукти їх згоряння, спричиняють отруйну дію, тому треба дотримуватися особливої обережності. Необхідно провітрювати приміщення, де є газові прилади. Забороняється: -- користуватися газовими колонками при відсутності тяги; -- відкривати кран газопроводу, не перевіривши, чи закриті всі крани газової плити; -- стукати по кранах, пальниках твердими предметами; -- сушити речі над газовою плитою. Почувши запах газу, перекрийте кран газопроводу і зателефонуйте 04. Дії населення при виявленні запаху газу. Якщо ви виявили запах газу в приміщенні, то дотримуйтесь наступних правил: -- не вмикайте електрику; -- не запалюйте сірники; -- не паліть; -- провітріть приміщення; -- перекрийте крани газоподачі; -- викличте аварійну бригаду за номером 104. Будьте обережні: запобігайте утворенню іскор у будь-який спосіб, адже це може призвести до загоряння газу та його вибуху!

Найцікавіші факти про Святого Миколая

   Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. Святий – заступник простого люду, захисник дітей. Миколай скоропомічний – опікується подорожуючими та моряками.

1. Мир Лікійський

     Народився Миколай між 270 та 286 роками у Малій Азії в родині заможних людей. У дитинстві вирішив присвятити життя богослужінню. Рано став священиком. Спадок батьків до останньої монети Миколай роздарував біднякам. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, сам шукав бідних, аби допомогти. Багато років служив єпископом у Мирах Лікійських (сучасна Анталія у Туреччині). Тому Миколай іще – Мир Лікійський.

    Під час гоніння християн,на початку ІV століття, був ув’язнений за віру. Помер, імовірно, у віці 65-70 років.

2. Як насправді виглядав

   Учені, розкривши могилу Миколая Лікійського, провели ряд досліджень. Було створено приблизну модель обличчя та встановлено інші зовнішні риси померлого. Миколай мав приблизно 167 см зросту. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м’ясної їжі.

   Миколай одягався просто і без прикрас. А із давніх свідчень сучасників Миколая, його обличчя випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.

    «Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в’язниці – його катували на дибі», – розповів професор Луїджі Мартіно. Він проводив досліди над тілом святого. Зміни також викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько 20 років).

3. Найвідоміший у Європі святий

    Мощі Миколая виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая. Він був і залишається найвідомішим святим у Європі. Його поважають однаково й католики, й протестанти. Миколая люблять діти Колумбії, Німеччини та України.

     Святого Миколая можна вважати прадідом і Діда Мороза, і Санта Клауса. Саме на основі його древнього образу з’явились ці казкові персонажі.

   В Україні Святого Миколая здавна вважають опікуном дітей. У старих церковних записах є такі слова: «Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей» (1555 р.). А в давній миколаївській колядці:«Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!».

    Миколай, оцінюючи поведінку дітей, вчить бути порядними, чесними і слухняними, милосердними, безкорисливими, щедрими та допомагати іншим.

4. Як ходив по українських землях

   Традиція дарувати подарунки дітям на свято Миколая розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна.

    Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Іванові Франку належить віршований переказ легенди «Чудо з утопленим хлопцем» та одноактова п’єса «Суд святого Николая». У ній постали традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.

 Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну Миколаю прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.

   У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт та дітей з багатодітних сімей. За рік, 19 грудня 1991 р., стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.

5. Мокрий Миколай

   На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай.

    Легенда «чудо про немовля в Києві», яке сталося не пізніше 1091 року, розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру на човні. Дорогою жінка задрімала і упустила немовля у воду. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом св. Миколая» на хорах Софії Київської.

 

День Гі́дності та Свобо́ди

   

День Гі́дності та Свобо́ди —свято України, що святкується щороку  21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчової революції  (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Є наступником свята  Дня Свободи, що святкувалося 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005—2011 роках, поки не було скасоване указом президента Віктора Януковича

   Встановлене «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…» згідно з указом Президента України  Петра Порошенка № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року.

   Революція Гідності — політичні та суспільні зміни в Україні, викликані протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 року як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича, небажання народу України миритись з перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній  Росії.

    «Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану.

 

Найбільше людей за час протестів на Майдані Незалежності зібрав  “Марш мільйону”, який відбувся 8 грудня. За повідомленням опозиціонерів та громадських активістів цього разу Євромайдан підтримали 1,5 мільйони українців.    Акції на підтримку євроінтеграційного шляху України провели в 46 містах  22 країн світу: найбільше Евромайдан підтримали в США, Канаді та Австралії.      На підтримку євроінтеграційного шляху України мітингували навіть в Індії та  Південній Кореї. Зокрема, більше 1300 українців, що мешкають  за межами країни, влаштували всесвітній флешмоб і прийшли на роботу  у вишиванках. На Євромайдані зробили свою Стіну плачу та боротьби або, як ще її називають, Стіну гордості. Це огорожа, зроблена із сотень дерев’яних брусків. На кожному з них написано назву міста України, з якого прибули активісти до столиці.

    Євромайдан підтримали багато українських музикантів, письменників та артистів: Руслана, Сашко Положинський, Сергій Жадан, Тарас Чубай, Ірена Карпа, Марічка Бурмака, Ада Роговцева, ТНМК, Мандри, ТІК, Kozak System, Гайдамаки. Підтримку мирним акціям протесту в Україні висловили і за кордоном: білоруси “Ляпис Трубецкой”, американський актор Джордж Клуні та гітарист британського гурту Depeche Mode Мартін Гор.

Виховний захід

«Голодомор – 1932-1933 років

– біль серця всієї України»

Мета виховного заходу:

виховна: виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї

держави;

освітня: ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки;

розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість,

самостійність, критичність мислення.

Форма проведення: розповідь з елементами бесіди, повідомлень.

Обладнання: комп’ютер, дошка, проектор або інтерактивна дошка, хлібина,

свіжі квіти, свічки (7 шт.), виставка книг і газетних матеріалів присвячених

голодомору, свідчення очевидців, факти Голодомору, «Реквієм» А. Моцарта (mp3), Оксана Білозір «Свіча» (відеокліп), запис ритму метронома.

Хід виховного заходу

На столі — розламана хлібина, букет свіжих квітів, перев'язаних чорною

стрічкою, свічка у підсвічнику.

Лунає музика — «Реквієм» А. Моцарта (упродовж композиції звучатиме то

тихіше, то гучніше). Учні виходять з обох боків і шикуються в журавлиний ключ.

Учень 1 (запалює свічку):

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

Вчитель (запалює свічку):

Літа 7441 від Створення світу, літа 1933 - від Різдва Христового був в Україні

великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу— старих, молодих, дітей, і ще не народжених — у лонах матерів.

Сталося це літа Божого 1932-го

Сталося це літа Божого,

Яке запам'ятається кожному

Навічно, важко, гірко.

Сталося це літа Божого 1933-го.

Пекельні цифри і слова

У серце б'ють неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять другий...

Голод... Голод...

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

Сім мільйонів (Боже мій!)

Недолічилась Україна.

   Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932-

1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки

синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у

пекельних муках.

   То ж перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам'яті.

Учень 2:«Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти...».

Учень 3: Микола Піскун, 1926 р. н., смт. Сиваське, Херсонська область.

«У 1933 році померла моя сестричка…, їй було лише три роки. Вона не

кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…»

Учень 4: Петро Оливка, 1921 р. н., смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область. «Коли мені було 12 років, засудили за колоски мене маленького на 5 років до важких робіт. Мама пухла разом із сестрою і померла на моїх очах. Одне спасіння: миші наносили в норки запаси, землею обгортали їх у круглих купках, а ми вже її роздовблювали взимку і забирали ці запаси».

Учень 5: Іван Приступній, 1916 р.н. с.Єгорівка, Одеська область. «Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забрали під мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли,

як мухи… за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати”.

Учень 6: Письменник Олесь Гончар, 1918 р. н., щоденники, запис від 23.08.1980 р. «А мені згадався 1933-й. «То ж таки був геноцид! Пів – Сухої виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата – коваля, де діти старші поїли менших… А ті мої товариші-однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи виявили в математиці, – сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А торгсини, Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт… Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання…»

Вчитель: У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Спільна заява делегацій 65 держав-членів ООН 7 листопада 2003 року

Голодомор мовою фактів

Складовими політики Голодомору були:

- Насильне вилучення всіх продовольчих припасів

Учень 7: Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;

Учень 8: Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

Учень 9: Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

Учень 10: Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

Вчитель: Блокада мешканців окремих територій та всієї України:

Учень 11: Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на 2 чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства,

заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України;

Учень 12: Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної

українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

Вчитель: У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Учень 13: День пам'яті жертв голодоморів запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій».

Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій». Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів».

У 2006 році Верховна Рада визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом

українського народу.

Учень 14:

Бозю! Що там у тебе в руці?

Дай мені, Бозю, хоч соломинку,

Щоб не втонути в Голодній ріці!

Бачиш, мій Бозю, я ще Дитинка,

Тож підрости хоч би трохи бодай:

Світу не бачив ще білого, Бозю,

Я пташенятко, прибите в дорозі,

Хоч би одненьку пір'їночку дай:

Тато і мамо — холодні мерці.

Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!

Холодно, Бозю! Сніг дуже білий,

...Бозю, що там у тебе в руці?..

Вчитель: У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світлою

пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.

 (Запалюється свічка.)

Нехай у ваших душах залишиться цей маленький

вогник свічечки, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед

нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи

більше не повторилось!

Хай світло від свічки у небо летить,

Хоча б одну душу зігріє в цю мить.

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

Звучить пісня О. Білозір «Свіча» (відеокліп). Діти виходять зі свічками в руках і шикуються у вигляді журавлиного ключа.

Хвилина мовчання (вмикається запис ритму метронома).

Вчитель: Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно

хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле,

зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні

висновків, то вони будуть ходити по колу.

Нині доля Батьківщини в руках Ваших батьків, завтра – у Ваших. Аби

трагедії народу ніколи не повторилися необхідно, щоб Ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця –благородними.

Джерело: https://nenc.gov.ua/wp-content/uploads/2015/11/gm.pdf

30.10.20

Незабаром нас очікує дещо контроверсійне свято. Для когось Гелловін – це можливість стати казковим чудернацьким створінням і повеселитися з друзями. А хтось вважає, що це "диявольське святкування, яке не повинно з'являтись у лексиконі українців". Що ж, у кожного своя думка. Але яке ж все-таки відношення Гелловін має до України?
 

По суті, ніякого. Якщо не брати до уваги той факт, що останніми роками свято стає все популярнішим серед української молоді. Ви, мабуть, скажете, що це неповага до власних звичаїв, чи, боронь Боже, диявольські забави.

Звичайно, ми повинні перш за все дотримуватись своїх власних традицій, але потрібно поважати й інші культури. Інакше нам не стати частиною світової спільноти, до якої ми так прагнемо. А коли ми навчимося адекватно сприймати інші культури, зможемо поділитися зі світом і своїми звичаями та традиціями. Головне, щоби цей процес відбувався без упереджень та забобонів. 

І те, що в цей день дітлахи перевдягаються у різноманітні костюми, деколи й не дуже "світлі" та "добрі", ще нічого не означає. Адже ви забуваєте, що окрім чортенят і вампірчиків, на вулицях можна зустріти також білосніжок та суперменів.
 

Однак асоціація не випадкова. Вважається, що в цей день уся нечисть приходить у наш світ погуляти, так би мовити, ну й нашкодити комусь, звичайно. Але що ми насправді знаємо про це свято, що так гучно протестуємо проти нього?           

Давайте зануримось в історію і все ж таки спробуємо зрозуміти причини виникнення Гелловіну. Виявляється, свято досить старовинне, і навряд чи будь-чиї предки, древні народи із самобутньою культурою, поклонялися б нечистій силі. Окрім того, свято не тільки американське, його здавна відзначають багато англомовних держав.

Так, Гелловін походить від старовинного кельтського свята жнив та дня мертвих (не спішіть з повчаннями, дочитайте до кінця). Все почалось з невинного 1 листопада, яке древні кельти обрали для особливого святкування – Савину (День вшанування предків і щось на кшталт нового року). Це був день, коли на землю падав перший сніг, зима приходила на зміну літу, а кельти збирали врожай. Не дивно, що в такий моторошний час, вважалося, мертві повертаються на землю, аби відвідати живих родичів.
 

Що ж тут поганого? Не тільки кельти вірили у те, що душі померлих можуть відвідувати живих. Слов'яни (особливо українці та білоруси), наприклад, періодично здійснювали обряди під назвою "Діди", "Баби" та "Діти" для поминання померлих родичів. У відповідні дні люди йшли на могили рідних і вшановували їх, приносячи гарячі поминальні страви (вважалось, що духи могли вдихати запах цієї їжі). А під час сімейних трапез на столі з'являлись додаткові столові предмети для гостей з потойбіччя. Окремо згадувалось ім'я кожного предка.

А ще, якщо пригадуєте, різдвяною прикрасою столу в українців споконвіків був дідух, який символізував не тільки врожай та добробут, а й предка, зачинателя та оберега роду, тобто мав пряме відношення до вищезгаданого обряду. Цей символ не є насправді християнським, він має язичницьке коріння. Наші предки вірили, що це дух всіх дідів-попередників роду. Коли з'явилось християнство, такі обряди не зникли, але дещо змінились, саме тому важко прослідкувати, які традиції були язичницькими, а які додались з часом.   

Та навіть християни зараз мають схожий пам'ятний день, коли вшановуються усі померлі.
 
День мертвих святкують у Мексиці та в деяких іспаномовних країнах якраз 1-2 листопада. Це доволі дивне свято. Адже воно начебто пов'язане з католицьким Днем всіх святих, але от вівтарі, збудовані на честь померлих, прикрашають фігурками черепів (хоч і доволі милих, зроблених з цукру). Здавалося б, якось теж не надто по-християнськи. Але це там не засуджують. Ті, хто відзначає це свято, вірять, що саме в цей день душі померлих відвідують своїх живих родичів, тому живі йдуть на цвинтар з улюбленими стравами і напоями "гостей з потойбіччя".
 

День усіх святих – християнське свято, під час якого віряни вшановують всіх церковних святих. Його відзначають 1 листопада і вважають одним з найважливіших у календарі. Кажуть, що дата була обрана не випадково, а саме через кельтський Савин. Першопрохідцями, що почали святкувати День всіх святих, були ірландці та англійці (від яких фактично і походить Гелловін). Вважається, що язичницькі традиції, яким не було місця у християнському святі, на кшталт перевдягання і задобрення нечистої сили солодощами, втілились у Гелловіні, який відзначають напередодні.

Але повернімося до кельтів. Вони вважали, що, окрім душ померлих, на землю цього дня може потрапити і різна нечисть: домовики, відьми, бісенята й інші бешкетники (які є і в українських древніх віруваннях також!). Відповідно маскування було всього лиш спробою обдурити злих духів. Люди вірили в те, що відьми, злі феї та мерці можуть викрасти їхніх дітей, тому перевдягали малечу у страхітливі костюми, аби збити з пантелику нечисть. А ще від потойбічних сил намагались відкупитись, насипавши повну торбу ласощів та смаколиків. Мабуть, про це дізнались малі бешкетники і вирішили скористатись ситуацією на власну користь ;)
 

А перевдягання і в нашій культурі є. Щоправда, українська молодь змінює образ взимку: на Різдво чи під час Маланки. З Різдвом і так все зрозуміло: ходить переодягнений вертеп та й співає колядок. Щоправда, окрім чортеняти, негативних персонажів там не так багато. Та давайте не будемо забувати, що й на Гелловін дехто принцесами та тваринками наряджається.
 

А от Маланка – "міні-карнавал" з переодяганнями та гучними забавами, який відбувається в ніч на 14 січня, або на Старий новий рік. Зазвичай учасники дійства одягаються персонажами вертепу, козаками, циганчатами, тваринами та фольклорними персонажами. Традиційними героями залишаються баба Маланка та дід Василь. Сьогодні до них додались і сучасні персонажі. Щоправда, ця традиція теж не дуже розповсюджена в Україні. А якщо ви таки хочете відчути справжній дух святкування, завітайте на зимовий карнавал "Маланія", що відбувається у Тернопільській області. Це одне з найгучніших гулянь у цей день.
 

Повернімось до Гелловіну. Є теорія, що це святкування має християнське підґрунтя. Точніше не свято, а сама назва. Люди спочатку називали цей день Allhallowmas, (the mass of all Hallows – меса Всіх святих), відповідно вечір напередодні назвали All Hallows Eve – передвечір'я усіх святих. З плином часу назва модифікувалась у знайомий нам Гелловін.

Незмінним і найвідомішим символом Гелловіну є так званий Ліхтар Джека. Ви його знаєте – гарбуз із вирізаним обличчям і сяючими оченятами. З ним пов'язана не менш цікава легенда. Розповідають, що жив колись в Ірландії коваль на ймення Джек – пияк і скнара. Однак хитрому парубкові вдалось двічі обдурити диявола і вторгувати собі кілька років життя. Коли ж таки прийшов його час, Небеса не бажали прийняти Джека, а через договір з Дияволом до пекла він потрапити також не міг. Душі чоловіка довелось блукати землею. Наостанок Джек одержав тільки дві розпечені вуглинки, які помістив у гарбуз замість ліхтаря. Одні кажуть, що цей подарунок дали йому Небеса, аби він міг відлякувати Диявола. Інші стверджують, що це був останній дарунок з пекла, який мав освітлювати йому шлях у вічній темряві. У будь-якому випадку цей специфічний ліхтарик використовують для тих же цілей, що й перевдягання – захист від нечисті.   
 

Що ж, підіб'ємо підсумки. Першими цей день почали святкувати кельти. Християни, намагаючись викорінити язичницькі звичаї, спробували замінити одне святкування іншим. Та, незважаючи на всі намагання церкви, люди не захотіли відмовитись від своїх древніх традицій. Хоча це не перший такий випадок, адже і в наших віруваннях християнські традиції тісно переплелись з язичницькими обрядами. Ми вже й частенько відділити одне від іншого не можемо.  

Зрозуміло, що більшість людей негативно сприймають той момент, що в їхній культуру раптом просочується щось нове і невідоме. Але більшість одразу починає захищатись тим, що це свято диявольське. Що ж, можливо, коріння у нього таки й не християнське, та наші прадіди теж своїх богів мали. Ми можемо, звичайно, не сприймати їхні погляди на життя, але ж все одно поважаємо і шануємо їх, то чим відрізняються предки іншого народу?!
 

З іншого боку, це один день в році, коли молоді люди можуть дозволити собі побешкетувати, "перейти на бік зла" і просто повеселитись. Це ж не означає, що в їхній свідомості щось зміниться і вони залишаться такими назавжди. Хіба ж не так?

Можливо, з точки зору християнства, нам важко зрозуміти мотиви святкування такого чудернацького дня. Однак це теж частина всесвітньої культури, всесвітньої спадщини. Та й що поганого, якщо завдяки таким святам діти можуть повеселитись, а молодь – розважитись? Головне — навчитися усе правильно сприймати і вміти вчасно зупинитись ;)

Веселого вам Гелловіну! :)

18.09.20

Шановні здобувачі освіти, батьки та вчителі!

Шкільна бібліотека навіть в умовах карантину, завжди поруч із вами! Гадаю, ви тримаєте руку на пульсі часу, знаходите в інтеренет-просторах потрібну для навчання та читання інформацію. Щоб підтримати Вас, ми також пропонуємо online-добірку веб-посилань на різноманітні освітні сайти, інтернет сторінки з різноманітними цікавинками , тексти для читання як за програмою, так і поза програмою, та багато чого іншого.

На блозі бібліотеки Ви маєте змогу читати книги онлайн, слухати аудіо чи скачати безкоштовно. Переходьте на потрібні сторінки  і приємного вам навчання та дозвілля.

четверг, 10 сентября 2020 г.

АКТУАЛЬНО ПРО COVID-19

   COVID 19 - інфекційне захворювання, викликане останнім з недавно відкритих коронавірусів. До спалаху інфекції в Ухані, Китай, в грудні 2019 року про новий вірус і захворюванні нічого не було відомо.

  До найбільш поширених симптомів COVID 19 відносяться підвищення температури тіла, втомлюваність і сухий кашель. У низки пацієнтів можуть відзначатися різні болі, закладеність носа, нежить, фарингіт або діарея. Як правило, ці симптоми розвиваються поступово і носять слабо виражений характер. У деяких інфікованих осіб не виникає будь-яких симптомів або поганого самопочуття. У більшості людей (близько 80%) хвороба закінчується одужанням, при цьому специфічних лікувальних заходів не потрібно. Приблизно в одному з шести випадків COVID-19 виникає важка симптоматика з розвитком дихальної недостатності. У літніх людей, а також осіб з наявними соматичними захворюваннями, наприклад, артеріальною гіпертензією, захворюваннями серця або діабет, ймовірність тяжкого перебігу захворювання вище. При наявності підвищеної температури тіла, кашлю і утрудненого дихання слід звертатися за медичною допомогою.

  Заразитися можна від інших людей, якщо вони інфіковані вірусом. Захворювання може передаватися від людини до людини через дрібні краплі, які виділяються з носа або рота хворого COVID 19 при кашлі або чханні. Ці краплі потрапляють на оточуючі людину предмети і поверхні. Інші люди можуть заразитися в результаті дотику спочатку до таких предметів або поверхонь, а потім - до очей, носа або рота. Крім того, зараження може відбутися при вдиханні дрібних крапель, які виділяються при кашлі або чханні людини з COVID 19. З цієї причини важливо триматися від хворої людини на відстані більше 1 метра.

Шановна шкільна родино!!!

Запрошую Вас на свято 

"Останнього дзвоника",яке

відбудеться в режимі онлайн

29 травня 2020 о 10.00

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=REboKOgxOIw

https://www.youtube.com/watch?v=SHZF6b7zs-s

https://www.youtube.com/watch?v=JIuXngitPn8

https://www.youtube.com/watch?v=bRAVkMpUQLI

https://www.youtube.com/watch?v=H4g35UUuCW4

 Гарного всім відпочинку!

Вишиванки всього світу – святкують: 21 травня міжнародний день традиційного українського одягу.

Всесвітній день вишиванки сьогодні відзначають й  українці, які живуть в різних кінцях світу. Мешканців Парижу, Канади, Португалії, Бельгії, Арабських Імератів, Великої Британії, Угорщини та з десятка караїн об’єднала засновниця Всесвітнього Дня вишиванки Леся Воронюк.  

14 років тому у Чернівцях, тоді ще студентка, Леся запропонувала своїм одногрупникам усім в один день одягнутися у національний одяг. Ідею підтримали, і так, за роки, свято набуло світового масштабу.

За тисячі кілометрів дівчина зібрала однодумців на онлайн зустріч та обговорення як святкують День вишиванки за кордоном 

«В нас День вишиванки починається з вишиванки. Ми одягаємо її куди б ми не ішли: на роботу, на навчання, до лікаря, просто прогулятись і фото виставляємо в соцмережі», - розповіла представниця союзу українок  з Бельгії Наталія Осташ.

Також, учасники святкової онлайн конфренції розповіли, що в країнах, де вони наразі живуть, поважають українські народні традиції та постійно долучаються до патріотичних заходів, які влаштовують наші земляки.

«В нас діє 14 різних громад і ми відзначаємо Дні вишиванки. Це відбувається в Стамбулі, в Бурсі, в Ізмірі. 2015 року ми влаштовуємо ходу у вишиванках, дефіле, в 2019 проводили святковий світанок у вишиванках. Майстрині вишили рушник єдності довжиною близько 6 метрів», - розповіла Олена Топча про святкування українців в Туреччині.

Цікаві факти про Європейську площу.

 «Переселення» пам’ятників, могил та Вежі Артинова.

 Водонапірна вежа планувалася не тільки як акумулятор чистої води для водогону, а і як домінантна споруда міста, що мало амбіції стати центром губернії.  Водночас, те місце, де зараз стоїть Вежа є третім, адже місцева влада не змогла викупити ділянки, що кращі для спорудження водонапірної башти: — Найвище місце у середмісті — це ділянка, де нині школа-гімназія №2. Належала вона пані Габрилович. Розуміючи свій зиск, пані поставила ціну за землю у десять разів більшу, ніж її реальна ціна.   Подібна історія була й з другою ділянкою: місто відмовилося купувати ділянку у власників, які призначили космічну ціну. Тому обрали гіршу ділянку, але нею володіла міська управа.

    Цікаві факти щодо башти: — Ніхто не знає, якої висоти Вежа. Її ніхто ніколи не вимірював, Оригінальні креслення Артинова ще не знайдені, а під час реконструкції в 70-х, для виконання робіт не робили проект. Особливість форми башти: її «стрункість» з боку Соборної та «пишну» форму з вулиці Грушевського. Григорій Артинов був інженером сполучення. Він будував дороги, залізницю, вокзали та залізничні водонапірні вежі! Фактично, наша вежа є модифікованим проектом водонапірної вежі, якими заправляли паровози. Але нашій вежі було надано перший цокольний поверх та навершя з годинником, що робить її єдиною «коронованою» баштою в Україні. Після Другої світової війни у Вежі жили працівники «Водоканалу».

     Будинок Авраама Мар’янчика на Оводова, 22, де сьогодні знаходиться «Артинов». Він збудований за проектом архітектора Григорія Артинова на початку 20 століття під прибутковий будинок — місце, в якому надавалися в оренду квартири. Власником був Авраам Мар’янчик — купець першої гільдії, власник прибуткових будинків. По сучасному, його можна було б назвати «готельєром».  За кресленнями перший поверх відводився під магазин, другий поверх — книжкові крамниці та ресторан, третій поверх — мебльовані квартири чи апартаменти.

      З рестораном «Подолье» в цьому будинку, за часів Української революції 1917-1921, трапилася цікава історія: — Листопад, 1918 рік. Галицька армія у «чотирикутнику смерті». Військові у Вінниці помирають від тифу. Щоб здобути медикаменти, галичани вступають у сепаратний мир з армією Півдня Росії,. На Миколаївському проспекті (теперішня Соборна) відбувається спільний парад. А потім святкування: російські та галицькі офіцери у ресторані «Подолье» спільно з представниками британців, які є членами місії Антанти, співають спочатку «Боже царя храни», потім «Ще не вмерла України». Їхнє свято закінчилося казусом: російська делегація у повному складі покидає приміщення, а ображені галичани спалюють російський триколор — стяг висів поряд з українським і британським прапорами на вході у ресторан.

    Після Другої світової війни в цьому будинку розміщувався Палац піонерів, потім — телеграф. З 1997 року будинок Мар’янчика має статус пам’ятки місцевого значення.

    За 230-250 років свого існування Європейська площа неодноразово змінювала призначення: спочатку вона була межею міста, потім тут планували зробити новий ринок. А на початку 20 сторіччя тут зробили Олександрівський парк.

     З появою радянської влади, у 1921 році, на площі закладається місце пам’яті — Меморіал Слави. Місце пам'яті знаходиться само собою, бо в 1919 році в Олександрівському парку відбуваються стихійні поховання: невідомо, скільки прихильників влади рад тут поховано.

    Після завершення Другої світової війни Меморіал знов змінює призначення: він стає місцем поховання для червоноармійців. — Це цвинтар. Там більше ніж 100 могил. Серед них 78 рядових червоноармійців, які загинули під час звільнення міста від нацистів у березні 1944 року. Може це прозвучить цинічно, але влада «підсилювала» цей меморіал іншими могилами. Коли у Вінниці закривали православний цвинтар за Універмагом, то тіло Лялі Ратушної перенесли у сквер Козицького. Потім згадали про Петра Запорожця — соратника Леніна також поховали біля Вічного вогню. Меморіал стає всеохопним пантеоном героїв для радянської влади.   

    У 1970-х призначають нового головного архітектора міста — донеччанина Володимира Спусканюка. Однією з його цілей стає реконструкція Меморіалу Слави в центрі Вінниці, який влада міста хотіла відкрити до 60-річчя Радянського Союзу.

     Листопад 1977 року. Дуже поспішали, дуже старалися. Була купа скарг від вінничан, які жалілися на головного архітектора — що він вирубав дерева, знущається з пам'яті героїв революції та Великої Вітчизняної війни. Однак, «паровоз йшов на повних парах», робота кипіла, але зі скульптурами ніяк не встигали до відкриття. Тому зробили тимчасових «трьох солдат». Саме їх побачили партійні чиновники на відкритті оновленого матеріалу 7 листопада 1977 року.

   За різними спогадами сучасників, тимчасові «солдати» простояли близько двох місяців біля Меморіалу Слави. Потім їх перевезли на територію військової частини, де зараз діє музей Повітряних сил ЗСУ і де ці скульптури знаходяться дотепер. — На заміну їм привезли зі Львова «трьох солдат», яких ми бачимо по сей день. Як бачите зі знімків, «хлопчики» стоять не так, як у Центрі міста. Це цікавий матеріальний доказ, який підтверджує, що існує «міграція» пам'ятників.

    Однак, Меморіал Слави навіть після ще однієї реконструкції у 1990-х продовжує набувати нових змістів. У 2015-му тут відкривають меморіальний знак героям Небесної сотні та загиблим героям АТО — «Фенікс», що гине, але відроджується з попелу. Поряд розмістили інтерактивну стелу, де записані біографії та обличчя героїв війни на Сході України.   Меморіал з моменту заснування в 1921 році та по сьогодні змінюється — він реагує на все те, що відбувається.

День Європи

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях: свободи, демократії, поваги до прав людини, верховенства права, та враховує інтереси всіх учасників.

Відправною точкою на шляху до започаткування відзначення Дня Європи вважається Декларація Шумана, оприлюднена 9 травня 1950 року. Цей історичний документ, направлений на об’єднання під єдиним керівництвом вугільних та сталеплавильних ресурсів низки європейських держав, насамперед Франції та Німеччини, заклав підґрунтя європейської інтеграції.

Рішення щодо увічнення дати проголошення Декларації Шумана шляхом святкування 9 травня як Дня Європи прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані.

Щорічно з нагоди свята у Брюсселі, де перебувають керівні органи ЄС, а також у країнах-учасницях ЄС відбуваються офіційні урочистості.

Основна ідея загальноєвропейського Дня – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у “Європейському домі”.

Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи. Оскільки День Європи – 9 травня – збігається з Днем Перемоги, в Україні урочисті заходи проводять щорічно у третю суботу травня згідно з Указом Президента №339/2003 від 19 квітня 2003 року. Цього року День Європи в Україні припадає на 16 травня.

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

Відзначення Дня Європи в нашій державі – це підтвердження єдності України та Європи не тільки за географічною ознакою, а і за духом, історією, спільними цінностями, адже український народ є невід’ємною частиною європейської цивілізації.

13 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі», якою підтверджується незворотність курсу України на європейську інтеграцію, метою якої є набуття членства в Європейському Союзі.  Було також відзначено, що Україна як європейська держава, яка поділяє спільну історію та цінності з країнами Європейського Союзу, має право подати заявку на набуття членства у Європейському Союзі відповідно до статті 49 Договору про Європейський Союз.

З підписанням та ратифікацією у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відносини сторін почали розбудовуватися у якісно новому форматі політичної асоціації та економічної інтеграції.

Під час підписання Угоди про асоціацію 27 червня 2014 року Президентом України П.О.Порошенком  та під час її ратифікації 16 вересня 2014 року Верховною Радою України було зроблено відповідні заяви, що Україна розглядає укладення Угоди про асоціацію як черговий крок на шляху до досягнення кінцевої мети європейської інтеграції – набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.

Впродовж останніх років, а особливо з початком у 2014 році російської агресії проти України, ситуація в Україні та події навколо нашої держави займають одне з головним місць у рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. «Українське питання» регулярно порушується у заявах, резолюціях, висновках та інших документах інституцій та керівництва Європейського Союзу.

Наразі ми лише святкуємо День Європи. І в цьому теж є щось євроінтеграційне. Гасло “Ми йдемо в європейський дім” для нас означає будівництво Української держави на принципах європейської демократії та політичної культури на засадах української духовності і моралі. Лише проводячи активну політику, проявляючи самоповагу і рішучість, Україна зможе посісти гідне місце в Європі, доконечно стати європейською країною.

Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:

– формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;

– ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;

– популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;

– залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС.

ДеНь ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків буде вічно жити… 

ВІДЕО "УКРАЇНА В ІІ СВІТОВІЙ ВІЙНІ "

 Вже минув 75 рік з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Настав день, який ми сьогодні називаємо – День пам’яті та примирення.

Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

 8 травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всьо­го світу війни.

9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.

                                         ВІДЕО "ДІТИ ВІЙНИ"

Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога. Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі 1418 днів. Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.

Біля братської могили тихо стоїмо,

І спогад приходить, мов тихе зітхання,

Пливе, наче вічність, здобута в бою

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива.

Пронизує пам'ять скорбота прощання,

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече,

І роки надій, перемог , сподівання, 

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання. Хвилина мовчання.

Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя.

Ми свято шануємо пам'ять усіх, 

Хто власним життям нашу юність зберіг,

Хто впав за свободу у грізну годину,

За землю священну, за Україну!

День пам’яті полеглих у Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм.

«День Чорнобильської трагедії»

Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день завжди об’єднуватиме всіх одним спогадом, однією біллю, тривогою, печаллю, надією.

        Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це лячне і моторошне слово... Чорнобиль. Слово це стало символом горя і страждань покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Чорнобиль… Це назва великого районного центру, що розташоване за 130 кілометрів від Києва. Його назва походить від назви гіркого полину чорно билки. Засноване місто було ще за часів Київської Русі. Чорнобиль дав свою назву і потужній атомній електростанції. Будівництво електростанції було розпочато 1971 року. 1983 року вже працювало чотири енергоблоки.

 Але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній із найбільших в історії людства катастроф. Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала трагедія Чорнобиля.

До аварії у цій зоні проживало близько 110 тисяч чоловік і 13 тисяч – у районному центрі Чорнобиль.

Ця страшна трагедія сталася вночі з 25 на 26 квітня о 1годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спокійно спали. Над 4-м реактором Чорнобильської атомної станції пролунав вибух, розірвавши нічну тишу.

Це була трагедія не тільки України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддалися області України, Білорусі, Росії. Це території з населенням 7,1 млн. осіб, із них 3 млн. дітей.

Слово «радіація походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

Аварія на Чорнобильській АЕС, смертельне полум’я зловісної пожежі освітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із  перших. Вони ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву.

У ту ніч на зміні перебувало 90 чоловік. Ці люди героїчно, чесно виконували свій громадянський обов’язок. Перебуваючи у зоні високої радіації, вони робили все, щоб зупинити пожежу, урятувати станцію.

Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Кибенюка. Вони ринули у вируюче полум'я - у смертельну радіацію не за наказом командира, а за наказом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе , хоча добре усвідомлювали небезпеку.

Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик № 3, за яким усі пожежні машини Київської області негайно вирушили до Прип'яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Л. Телятников. З неймовірним тріском палала величезна гребля покриття над машинним залом і допоміжним корпусом. Киплячий бітум пропалював чоботи» бризками осідав на одязі, в'їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю. Ось такі тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість із них загинули майже відразу.

О 4 год. 50 хв. пожежу було локалізовано. Опромінених пожежників відвезли у Москву. Московські лікарі з допомогою американського лікаря доктора Гейла провели операції з пересадки кісткового мозку. Але й це не допомогло. За 20 кілометрів від Москви на Митинському цвинтарі поховано 33 українці.

Вони навічно заснули на новому підмосковному цвинтарі. Скромні плити з червоними зірками нагадуватимуть нам і майбутнім поколінням Героїв Радянського Союзу лейтенанти: Володимир Правик, Віктор Кибенок та сержанти Микола Ващук, Володимир Тишура, Василь Ігнатенко, Микола Титенок.

Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. Суворий екзамен отримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спец. Частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони та міліції.

Усі діяли героїчно, самовіддано.

За вікном весна… А на території Чорнобиля все було уражене невидимою чорною хворобою. Поля, луки, ліси, озера, ставки, річки. Дичавіла родюча земля, стежки заростали бур’янами, одиноко стояли будинки без своїх господарів.

Ніхто не споживав тих гірких плодів, що висіли на гілках, гнучи їх до землі. Ніхто не ходив до лісів за грибами та ягодами. Усі залишали рідні місця, домівки, могили своїх рідних.

На території України понад 400 тисяч жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн. людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях.

 Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла, 10400 приватних будинків.

 Горе впало не тільки на Україну. Воно торкнулося Росії та Білорусі. Замертвіло тоді багато водойм. Дніпрова і Деснянська вода стала забрудненою.

Через багато років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об’єктом, іноземним туристам дозволено фотографуватися на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип’ять, околиці рудого лісу.

Минули роки після трагічної аварії. Але й зараз б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідно землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю!

ВІД МІСТА ДО МІСТА: ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСАНОК В РІЗНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Розписування яєць до Великодня – традиція не нова. Радісно, що пройшовши через віки, вона зуміла зберегти свою самобутність. Цікаво й те, що методики розписування писанок, їх символіка і кольорова гама різняться не тільки від країни до країни, а й від міста до міста. А отже, в кожній місцевості вони особливі!

Сьогодні ми познайомимось з писанками з різних регіонів та міст України.

Почнемо з карпатського краю, де можна знайти чи не найбільше різноманіття писанок. Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Покуття, Косівщина… – всі вони мають власні традиції писанкарства.

Лемки, наприклад, завжди надавали перевагу одно- та двотонним писанкам: червоним, жовтим, оранжевим, зеленим, блакитним та білим. А от чорний колір тут рідкість. Зображають на великодніх яєчках, зазвичай, сонечка, зірки, хрестики та троянди, більш знані тут як ружі.

На Бойківщині різноманіття писанкових орнаментів чимале: тричвери, зірки, кривульки… Їх нараховується тут близько ста. Кожен зображений на писанці символ мав своє особливе значення. Наприклад, кривульки та спіралі асоціювалися з "ниткою життя", вічністю сонячного руху. А свастика (арійський символ сонця) була насправді побажанням щастя і довголіття.

На Гуцульщині раніше надавали перевагу жовтогарячим барвам. Однак сьогодні гама доповнилась блакитними, червоними, рожевими та фіолетовими кольорами. Темні тони символізують святу землю; червоні – життя та силу, здоров’я і любов; білий колір – це чистота та праведне життя; жовтий – колір достатку та сонця, що захищає від темних сил; а зелений – весна та пробудження природи від зимового сну.

У розписі використовують як геометричні фігури, так і рослинні та тваринні мотиви: дубові листочки, колоски, оленята, пташки, баранячі ріжки, баранці, коники. Малюнки дуже ніжні, мініатюрні та тоненькі. Кожен символ має своє значення: безконечник, наприклад, означає вічність; хрест є символом Бога; трикутник символізує чоловіка та жінку у сім’ї; драбинка розповідає про людину, яка прагне до вищого; дерево на писанці перетворюється на дерево життя. Сьогодні до вже традиційних орнаментів додались ікони, образи Ісуса та Діви Марії. Такі писанки потребують професіоналізму та точності, однак вони дуже цінуються.

Гуцульська писанка вважається найскладнішою для розуміння, адже переважно передає багато інформації про життя людей.

Космацькі писанки – наче і різновид гуцульських, але дещо відрізняється від них, зокрема своїми барвами. Здавна на них зображували геометричні візерунки, поєднуючи їх з деревом життя (гілочка з птахами), гуцульською хатою, кониками, козликами, баранчиками, метеликами, курочками, корівками, оленятками, півниками і, як не дивно, рибками. Часом їх прикрашають квітами-ружами. Часто зустрічаються писанки з безконечником, двома оленятками і деревом життя між ними.

При цьому оленячі ріжки символізують проміння сонця; риба – символ життя та смерті; півень – сповіщає про прихід нового дня, світла. Є тут і блискавки, і Боже око, церкви і монастирі, що символізують Небесну гору. Дуже часто тут зустрічається поєднання геометричних візерунків: зубчиків, прямокутників, ромбиків і т.д.

Писанки Покуття вирізняються великими малюнками, зображеними на зеленому, синьому, червоному, коричневому чи жовтому тлі, забарвлення якого є домінуючим. Мотиви тут переважають рослинні. Часто писанку ділять навпіл або на більше частин лініями. Цікавою ознакою місцевих писанок є складне тло, коли по всій площині яйця роблять яскраві кольорові плями контрастного кольору.

На Буковині популярністю користуються геометричні орнаменти та, здебільшого, доволі великі малюнки. Серед орнаментів тут популярні смужки та розети, зображені на темному червоному або чорному фоні.

Мешканці Прикарпаття полюбляють жовті, оранжеві, червоні та чорні кольори. На місцевих писанках є багато різнобарвних елементів. Зокрема, можна зустріти зображення церков і хрестиків, свастики та розп’яття зі схематично зображеною людиною.

Особливостями сокальських писанок є те, що здебільшого для розпису використовують саме рослинні мотиви. Здебільшого використовують червоні та чорні кольори, зрідка зустрічаються темно зелені та бузкові. Бувало, малюнок наносили й на нефарбоване яйце. На писанках тут часто зображали гачковий хрест, решітки, сонечка, зірки, дубове листя, вітрячки, баранячі ріжки, метелики, бджілки тощо. Візерунок дрібний, але дуже деталізований.

Писанки Поділля досить стримані. Зазвичай їх роблять чорними, що символізує родючу землю. Використовують також й інші темні барви, на кшталт фіолетового чи коричневого. Сам візерунок наносять чорними, червоними та білими кольорами. Рідше – жовтими та зеленими. З візерунків тут можна зустріти ті, що прикрашають рушники, вишиванки та гончарні вироби. Також на них зображають місяць, зірки, дубове листя, курячі лапки, вишеньки, огірочки та черепашки. В залежності від місцевості, тут зустрічаються і геометричні орнаменти, і тваринні та рослинні мотиви.

Окрім того особливі символи зображувались на писанках, які планували комусь подарувати. Наприклад, бджілок малювали для пасічників, колоски – для тих, хто очікує хорошого врожаю, квіточки дарували діткам.

На писанках Холмщини найчастіше можна побачити солярні символи, сонячні кола, оленів, зірок, свароги та дерево життя.

Історично склалось, що саме на сході країни українській культурі довелось пережити найгірший гніт. Не оминула така доля і писанкарство. Старих писанок тут майже не залишилось, молодь не цікавитьс цим мистецтвом, а приїжджі переселенці відверто нехтували нашими традиціями.

Але тут все ж залишились поодинокі майстри, які охоче передають свої знання всім бажаючим. З відомих орнаментів, популярних у цій місцевості, можна назвати дерева, квіти, листя, грабельки, вітрячки, дубове листя, часто з жолудями. Часом зустрічаються тюльпани і гвоздики. Подекуди тут можна помітити запозиченні в галичан мотиви, однак з додаванням місцевого колориту.

На півночі України полюбляють геометричні орнаменти зелених, червоних та жовтих кольорів. На писанках Полісся найчастіше зображують геометричні орнаменти, симетрично розподіляючи їх на окремих полях. Часто на яєчках малюють ружі.

У Причорномор’ї найпопулярнішими кольорами для писанок є поєднання синього та зеленого, червоно та чорного, а також жовтого та зеленого кольорів.

Мешканці Наддніпрянщини зображали рослинні символи на чорному, темно-вишневому, червоному, а подекуди і зеленому тлі. Писанку розділяли на поля. Квіти завжди зображувались розгорнутими і розмальовувались в основному трьома кольорами: білим, жовтим та червоним. Для розпису використовувались широкі лінії.   

Однак свої особливості писанкарства є і в окремих областях

У  Полтаві, наприклад, яєчка розфарбовують білими, жовтими та зеленими барвами, з червоним, коричневим, чорним і зеленим розписом. Різноманіття рослинних орнаментів тут доповнюється зображеннями людей і тварин.

Такі ж тенденції спостерігаються в Київській області. З візерунків тут найчастіше зустрічаються зірочки, трикутнички та курячі лапки, а ще квіти. Зазвичай малюнки тут крупні. Київські писанки вирізняються яскравими зображеннями солярних знаків та рослинних мотивів.

В Чернігові надають перевагу білим, червоним та чорним кольорам. Тутешні писанки мають ніжний солярний або рослинний орнамент. Геометричні мотиви тут рідкість. Найбільш розповсюджені символи: хмелики, польові квіти, ружі. Деколи замість фону для основного орнаменту зображають також безконечники або хвилясті лінії.

В Запоріжжі полюбляють рослинні орнаменти. Зображують їх за допомогою широких ліній чорного та червоного кольору.

На Дніпропетровщині майстри поєднують геометричні та рослинні орнаменти, використовуючи насичені кольори.

Жителі Черкащини часто зображують на писанках схід сонця – символ нового життя. Зазвичай тут використовується солярна символіка, поєднана зі знаками води. Наприклад, квітка з грабельками.

У Тернополі часто зустрічаються писанки, прикрашені хвильками, безконечником, кривульками, павучками та квітами. Цікаво, що червоний колір на місцевих писанках зустрічається доволі рідко, хіба що в незначних деталях.

Писанки Опілля вирізняються білими, жовтими та червоними орнаментами на темному тлі.

На Волині писанку зазвичай ділять на кілька парних полів, на яких малюють вітрячки, грабельки або спіральки. Тут розповсюджене поєднання рослинних та геометричних мотивів. Дуже часто зустрічаються символи родючості, землі та води, а саме трикутнички та решіточки, хвилясті лінії. Фон писанки зазвичай вишневий або зелений, а малюнок наноситься жовтими, оранжевими, червоними, білими, рожевими чи бузковими барвами.

Писанки Львівщини вирізняються деталізацією і дрібністю малюнку. Є тут яєчка з виключно геометричними візерунками (найчастіше – трикутниками), є із солярними знаками, а є й з рослинними малюнками. Часом зустрічаються птахи, символи води і хреста.

На яворівських писанках можна зустріти ялички, змійки, дубки, смереки, павучки і цілу купу дрібненьких деталей. Тут дуже гармонійно поєднуються рослинні та геометричні мотиви.

Писанки Житомирщини використовують рослинні мотиви і дзеркальну симетрію, тобто елементи розміщуються не хаотично. Зазвичай тут можна зустріти стилізовані дзвоники, тюльпани, троянди. Писанку часто ділять на чотири частини.

На Рівненщині відбувається поєднання геометричних та рослинних мотивів, однак розподіл поверхні не чіткий.

В Хмельницьку та Вінниці писанки прикрашають крупними яскравими геометричними малюнками та елементами рослинних мотивів. Спостерігається деяка грубість ліній. Досить часто можна зустріти використання паралельних ліній, які символізують воду, а ще зиг-заги та спіралі, кривульки, свасті та ламані хрести.

Чернівецькі писанки поєднують рослинні та геометричні мотиви. Досить часто на яєчках зображають дубове листячко або сосонки з листочками, хвилясті лінії та спіральки. Часом зустрічаються і чисто геометричні візерунки, які символізують землю та врожай.

Писанки Сумщини зазвичай поділені на дві рівні частини, при цьому візерунок наноситься однаковий на кожну з них. Орнаменти зазвичай солярні, наприклад зорі та сонечка. Графічно тутешні писанки дещо схожі на тернопільські, але на відміну від них, в цьому випадку широко використовується червоний колір.

Харківські писанки зазвичай мають крупний чіткий малюнок. Для фону використовують чорний або темні тони червоних і зелених кольорів. Самі орнаменти зображають білу та жовту барви. Основні символи: тюльпани, дубові листочки, ружі, зірки – тобто присутнє поєднання рослинних та солярних мотивів.

Писанки південної України характеризуються яскравими та контрастними барвами і великим малюнком з малою кількістю деталей. Розповсюджені тут геометричні мотиви, поєднані з деякими рослинними символами. Є писанки зі знаками води – хвилястими та паралельними лініями.

Можете обирати будь-який варіант до вподоби. Як би ви не прикрашали писанку
до свята,головне, щоби ви не забули це зробити. Адже, як каже стара
 Гуцульська легенда, доки люди пам'ятають, як писанки писати, доти житимуть
всі у злагоді та мирі.

ВЕЛИКОДНІ ТРАДИЦІЇ В РІЗНИХ МІСЦЕВОСТЯХ УКРАЇНИ

                        

Для українців свято Воскресіння Христового є дійсно Великим днем.     Святкувати Великдень почали після запровадження християнства у Київській Русі у 988 р. В язичницькі ж часи Великдень в Україні був нічим іншим, як днем природи, яка оновлювалася після довгої зими, святом весняного рівнодення. Вже тоді існували обряди, що збереглися до наших днів, як-от: святкування Вербиці (Вербної неділі), розпис писанок, випікання короваю (Великодньої Бабки, або, як її називають з середини XVIII ст., "паски") тощо.  Коли на нашу землю прийшло християнство, язичницькі традиції змішалися з християнськими. Це унікальне поєднання язичництва та християнства відображається у великодніх віруваннях та обрядах українців, хоч як не намагалися заборонити нашому народу, наприклад, такі ритуали, як присвячення короваїв і крашанок душам покійних.

Втім, той факт, що навіть за декілька століть світогляд нашого народу кардинально не змінився, є цілком природним. Адже українці дотримувалися і, незважаючи на всі заборони, репресії й геноциди, досі дотримуються прадавніх звичаїв своїх предків.

На щастя, в деяких регіонах України ці вікові традиції збереглися аж до наших днів. Про них ми й поговоримо сьогодні.

На Лівобережжі України є повір'я: як піти на цвинтар і похристосуватися з померлими родичами в той момент, коли в церкві вперше прозвучить "Христос воскрес!", із могил чути у відповідь: "Воістину воскрес!"

До речі, гадаю, вам буде цікаво дізнатися, звідки пішла традиція христосування. Деякі дослідники вважають, що вона походить від язичницького весняного обряду зустрічі членів общини після довгої зими, яку люди проводили невеликими групами, щоби пережити морози. Інші вчені припускають, що цей обряд ще давніший. Адже в прадавнину вважалося, що під час дихання людини наче виходять назовні часточки її душі. Після прийняття християнства люди почали вірити, що, коли вони цілували на Великдень ікони та хрест, їх осяювала магічна сила цих предметів. Під час христосування вони обмінювалися духом, який увійшов у них на великодній Службі божій після того, як вони поцілували священні реліквії.

На Херсонщині з давніх часів існує цікава традиція ставити на великодній стіл разом із їжею символічну "могилку" - тарілку, наповненою землею з пророслими стебельцями вівса, який висівали незадовго до свята. Поміж цих зелених пагонів клали стільки крашанок, скільки в цій родині покійних родичів. Ця тарілка з крашанками була в хаті аж до "Проводів" (другий тиждень після Великодня, який для українців є поминальним).

Як відомо, Великодню передує дуже довгий піст. Обряд розговин (початку споживання скоромної їжі після посту) в різних регіонах України відбувається по-різному. На Поділлі, Волині та Західній Галичині, наприклад, до наших днів зберігся такий ритуал: господар три рази обходить стіл із мискою, наповненою свяченою іжею. Потім він розрізає кілька свячених яєць та підносить кожному члену сім'ї шматок яйця з такими словами: "Дай нам, Боже, і на той рік дочекатися Світлого Воскресіння Господнього в доброму здоров’ї!".

У Східній та Центральній Україні під час розговіння люди старалися не впустити жодної крихти свячених наїдків на підлогу, кожну крихточку дбайливо підбирали. Потім ці крихти кидали у вогонь, щоби не дісталися вони мишам. Вважалося, що миші, поївши свяченої їжі, перетворювалися на кажанів і загрозливо кружляли над головою незграб, які впустили додолу свячене.

Перші шкаралупи зі свячених яєць кидали у водойми – озера чи річки.

Напиватися під час розговіння не можна було. Наші предки вірили: хто нап'ється на розговинах, того Бог покарає — ця людина цілий рік буде ходити наче в напівсні.

На Херсонщині існував такий обряд: для родичів, яких не було за святковим столом разом з усіма іншими членами сім'ї, оскільки вони були в дорозі, відрізали шматок великодньої паски, загортали його в рушник, куди також клали три крашанки, та поміщали все це на покуті. За 40 днів, на Христове Вознесіння, якщо подорожні до того часу ще не повернулися, це "добро" віддавали старцям.

На Київщині була традиція після розговіння вмиватися з миски, в яку клали монету і дві крашанки. Потім ту воду виливали у вогонь.

У цьому регіоні є також декілька цікавих прикмет щодо Великодня: якщо в цей день хмарно чи йде дощ — буде врожай. Людина, яка помре в день свята, потрапить в рай. Діти, які народилися на Великдень, будуть нещасливі.

Вважалося, що не вітатися на Великдень (навіть із тими людьми, з якими маєш не дуже дружні стосунки) — страшний гріх.

На Слобожанщині на Великдень по обіді йшли на цвинтар христосуватися з померлими та клали на могили свячені крашанки.

Великоднього понеділка (на другий день свят) на Гуцульщині та Бойківщині хлопці проводили своєрідний обряд очищення дівчат — обливали їх холодною водою. Батьки дівчат у цій місцевості не були проти, а навіть раділи з того, що поливальники приходили до них обливати дочок — значить, надія є, можна готувати придане! Цей звичай відомий і в інших регіонах України, зокрема, на Поділлі. Завдяки цій традиції, Великодній понеділок здобув назву "обливаний" або "поливаний". Подейкують, що в наші дні на Поділлі дівчат обливають не водою, а парфумами.
 На третій день селяни проводжали свята, гуляючи в корчмах. Великдень завершувався, але все ще скрізь лунало "Христос воскрес!" - "Воістину воскрес!". Подекуди так віталися аж до Вознесіння.

Всесвітній день космонавтики - 

12 квітня!

12 квітня, 05:22

12 квітня, по всьому світу святкують День авіації та космонавтики — пам'ятну дату, яка присвячена першому польоту людини в космос. Як відомо, це день тріумфу космічної науки і всіх тих, хто сьогодні трудиться в космічній галузі. Всесвітній день космонавтики був встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 квітня 1962 року, а міжнародний статус отримав у 1968 році на конференції Міжнародної авіаційної федерації.

До речі, з 2011 року він має ще одну назву — Міжнародний день польоту людини в космос (International Day of Human Space Flight). Про що 7 квітня 2011 року на спеціальному пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН була прийнята офіційна резолюція № A/RES/65/271, з нагоди 50-річчя першого кроку в справі освоєння космічного простору. Співавторами резолюції стали понад 60 держав.

Варто зазначити,  що 12 квітня 1961 року старший лейтенант Ю. А. Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів.

Політ, що тривав всього 108 хвилин, став потужним проривом в освоєнні космосу. Ім'я Юрія Гагаріна стало широко відомим в світі, а сам перший космонавт достроково отримав звання майора і звання Героя Радянського Союзу.

Вступивши в 21 століття, ми бачимо вражаючі успіхи космічної техніки — навколо Землі обертаються десятки тисяч супутників, космічні апарати здійснили посадку на Місяць. Згодом на Марс і Венеру опускалися автоматичні зонди, декілька космічних апаратів покинули межі Сонячної Системи і несуть на собі послання Позаземним Цивілізаціям.

Тому проголошуючи це свято, Генеральна Асамблея ООН висловила глибоку переконаність «в загальній зацікавленості людства сприяння дослідженню та використанню космічного простору, що є надбанням всього людства, в мирних цілях, у розширенні масштабів цієї діяльності і в продовження зусиль по забезпеченню всім державам можливості користуватися пов'язаними з цим вигодами».

Отож, 12 квітня, на честь свята в різних країнах проходять різноманітні заходи — виставки, конференції, науково-просвітницькі та освітні лекції та семінари, покази фільмів і багато іншого. Багато освітні установи та планетарії проводять виставки та акції, громадські організації організують урочисті мітинги та інші заходи, присвячені цьому дню. Адже це спільне свято, що з'єднує минуле, сьогодення і майбутнє людей Землі.

https://drive.google.com/open?id=1Ajx2mSdK_GIkt0UoPmfMVoK4puLh3uOv